Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 06 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області, третя особа - головний державний виконавець Меркулова Наталія Анатоліївна, про визнання неправомірними дій щодо негайного виконання судового рішення, стягнення різниці середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, -

В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом в якому вказував, що постановою Харцизького міського суду від 9 листопада 2005 року він був поновлений на роботі на посаді начальника юридичної служби Харцизької міської ради із стягненням на його користь з Харцизької міської ради середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 3169,53 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

Постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць, що складає 1 056,51 грн., допущена до негайного виконання.

Отримавши виконавчий лист в частині негайного виконання постанови суду він 10 листопада 2005 року надав його для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області (далі - Відділ примусового виконання рішень).

Проте, на думку позивача, фактичного виконання рішення не відбулося, оскільки в порушення Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) державний виконавець відкрила виконавче провадження лише 14 листопада 2005 року.

Зазначав, що після отримання постанови державного виконавця розпорядженням Харцизького міського голови від 17 листопада 2005 року було скасовано розпорядження №206 від 11 серпня 2005 року "Про звільненняОСОБА_1", однак воно не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому не вказано про його поновлення на роботі на посаді начальника юридичної служби, а вказано лише про те, що його потрібно працевлаштувати.

Звернувшись до державного виконавця Меркулової Н.А. із заявою про неналежне виконання постанови суду від 9 листопада 2005 року в частині поновлення його на роботі, оскільки займану ним посаду з 3 листопада 2005 року рішенням сесії скорочено, через що його не допускають до роботи, позивач ніякої відповіді не отримав, жодних заходів до Харцизького міського голови вжито не було і до даного часу постанова суду не виконана.

Також вказував, що відповідачем не виконана постанова суду в частині стягнення середньої заробітної плати в межах стягнення за 1 місяць, що складає 1056,57 грн., оскільки на його користь було стягнуто лише 870,29 грн., а призупинення виконавчого провадження по справі у зв'язку з апеляційним оскарженням постанови суду від 9 листопада 2005 року суперечить положенням п.4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв'язку з цим позивач просив суд визнати неправомірними і такими, що не відповідають Конституції і законодавству України дії Відділу примусового виконання рішень і головного виконавця Меркулової Н.А. щодо невиконання постанови суду від 9 листопада 2005 року, зобов'язати відповідача виконати постанову суду в частині негайного виконання, стягнувши на його користь середню заробітну плату за час затримання виконання постанови суду в період з 9 по 22 листопада 2005 року, недоплачену суму середньої заробітної плати в межах стягнення за один місяць, а також стягнути з відповідача на його користь 10 000 грн. моральної шкоди.

Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 06 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2006 року, в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями,ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить вказані рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, постановою Харцизького міського суду Донецької області від 09.11.2005 рокуОСОБА_1 був поновлений на роботі на посаді начальника юридичної служби Харцизької міської ради. На його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3169,53 гривень та спричинена моральна шкода у розмірі 3000 гривень

Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць у розмірі 1056,51 грн. допущено до негайного виконання.

09.11.2005 року позивач отримав виконавчий лист і 11.11.2005 року (у п'ятницю) він був зареєстрований у Відділі примусового виконання рішень.

Постанова про відкриття виконавчого провадження по справі винесена 14.11.2005 року, у понеділок, і відправлена поштою до Харцизької міської ради, якою була отримана 16.11.2005 року.

Розпорядженням Харцизького міського голови від 17.11.2005 року скасовано розпорядження від 11.08.2005 року про звільнення з посадиОСОБА_1 та поновлено його на роботі з призначенням виплатити середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за 1 місяць у розмірі 1056,51 грн.

Після цьогоОСОБА_1 звернувся із заявою до державного виконавця про те, що рішенням Харцизької міської ради від 03.11.2005 року ліквідована юридична служба міської ради і йому були запропоновані інші посади, а також вказував, що у розпорядженні від 17.11.2005 року відсутні дані про поновлення його на посаді начальника юридичної служби, що на його думку не відповідає постанові суду.

26.12.2005 року державний виконавець у порядку ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" подала заяву до суду про роз'яснення порядку виконання постанови суду, посилаючись на зазначені вище обставини, та 27.12.2005 року винесла постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду питання по суті, що узгоджується з положенням ч.1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".

17.01.2006 року до виконавчої служби надійшла ухвала суду від 08.12.2005 року про роз'яснення, надане виконкому Харцизької міської ради від 09.11.2005 року з тих же підстав, що і вимагав державний виконавець.

18.01.2006 року відповідно до вимог ч.5 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження.

05.12.2005 року на постанову суду відповідачем подана апеляційна скарга і 19.01.2006 року на підставі вимог п.4 ст. 34, ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження до розгляду питання по суті.

Згідно вимог п.4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку оспорювання боржником виконавчого документу або виконавчого напису нотаріуса у судовому порядку.

Щодо виплати не в повному розмірі одномісячного заробітку в сумі 1056,51 гривень, слід зазначити, що виплачені кошти у розмірі 870,29 гривень були перераховані з передбаченими законом відрахуваннями.

З урахуванням викладених фактів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, і з цим вірно погодилась колегія суддів апеляційного суду, про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки негайне виконання постанови суду від 09.11.2005 року в частині поновлення на посаді і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця проведено з дотриманням норм діючого законодавства, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ст. 86 КАС України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Харцизького міського суду Донецької області від 06 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і підлягає оскарженню за винятковими обставинами у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.