К-715/07 Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхувальниками страхових внесків - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Харцизьку Донецької області на постанову господарського суду Донецької області від 23 жовтня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року у справі за позовом ВАТ "Донецькобленерго" до Управління ПФУ у м. Харцизьку Донецької області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Харцизьку Донецької області про скасування рішення № 288 від 10.08.2006 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Оскаржуваним рішенням позивачеві нараховані штраф у сумі 76792,95 грн. та пеня у сумі 5418,19 грн., а всього - 82 211,14 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 23.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2006 року позов задоволено, скасовано рішення відповідача № 288 від 10.08.2006, відшкодовано позивачеві за рахунок Державного бюджету України витрати, пов'язані з розглядом справи (витрати на правову допомогу) у сумі 1 728 грн., відшкодовано позивачеві судові витрати у сумі 3,40 грн., повернуто з Державного бюджету України 81,60 грн. зайво сплаченого державного мита.

Судові рішення вмотивовані тим, що спірне рішення відповідача було прийнято в період дії мораторію і не розповсюджується на поточну заборгованість боржника перед кредиторами.

Не погоджуючись з винесеними рішеннями, Управління Пенсійного фонду у м. Харцизьку звернулось із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права і просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управлінням Пенсійного фонду в місті Харцизьку Донецької області винесено рішення № 288 від 10.08.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким позивачу визначено суму штрафу у розмірі 76792,95 грн. та нараховано пеню у розмірі 5418,19 грн. Заборгованість виникла по зобов'язанням травня-червня 2006року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2004 у справі № 5/194Б порушено справу про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої висновки посиланням на ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , згідно з якою мораторій на задоволення вимог кредиторів це - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Суди визнали, що мораторій поширює свою дію на зобов'язання боржника, строк виконання яких настав до дня введення мораторію і не розповсюджується на поточну заборгованість боржника перед кредиторами, а відтак, відповідач не міг приймати рішення щодо нарахування штрафу та пені.

Однак, з такою позицією, колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань по сплаті страхових внесків до органів ПФУ настав у позивача після 22.11.2004р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджувалась.

Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. (Таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 06.01.2007року у справі №21-706 во06).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права-Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Оскільки обставини справи встановлені судами повно і правильно, однак суди порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, вони підлягають скасуванню з прийняттям відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) нового рішення.

Керуючись ст.ст.220,221,229,232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Харцизьку Донецької області - задовольнити. Постанову господарського суду Донецької області від 23.10.2006року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2006року скасувати.

У позові відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" до Управління Пенсійного фонду України у м. Харцизьку Донецької області про скасування рішення №288 від 10.08.2006року відмовити.