К-38357/06 Про визнання протиправною бездіяльності голови Ради суддів та зобов'язання вчинити певні дії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_1до голови Ради суддів Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

В обгрунтування своїх вимог вказував на те, що він неодноразово звертався до голови Ради суддів Автономної Республіки Крим ОСОБА_2. із скаргами на дії суддів Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим, однак той неналежним чином розглянув ці його звернення.

Посилаючись на те, що такі дії відповідача ОСОБА_2. порушують його права та не відповідають вимогами Законів України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , "Про статус суддів" (2862-12) , "Про судоустрій України" (3018-14) , позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду його скарг від 14.05.2006 року, від 18.05.2006 року, від 25.05.2006 року, а також зобов'язати ОСОБА_2. забезпечити об'єктивну та всебічну перевірку доводів зазначених скарг в його присутності позивача, надати йому можливість ознайомитися з матеріалами перевірки та отримати вичерпні відповіді на заначені скарги.

Крім того, просив зобов'язати відповідача ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді ОСОБА_3.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2006 року, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як голова органу суддівського самоврядування, забезпечує самостійність суддів і незалежність судів й не здійснює владні управлінські функції, оскільки його завданням є вирішення питань внутрішньої діяльності судів, що в свою чергу відноситься до внутрішньої діяльності судової влади, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Однак такий висновок не узгоджується із матеріалами справи і суперечить положенням чинного законодавства.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, дійсно, відповідно до ст. 102, 111 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) рада суддів є органом суддівського самоврядування, що діє для вирішення питань внутрішньої діяльності судів України.

В той же час, згідно ч.2 ст.97 вказаного Закону, право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить, зокрема, голові відповідної ради суддів.

Крім того, зазначеною статтею 111 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) до повноважень ради суддів віднесено здійснення контролю за організацією діяльності відповідних судів та діяльністю відповідних структур державної судової адміністрації.

Преамбулою до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР) права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтями 4, 5 вказаного Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Iз матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є не оскарження рішення, дії чи бездіяльності відповідача у сфері внутрішньої діяльності судової влади, а його дії в процесі розгляду скарг ОСОБА_1., які регулюються Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Однак суд як першої, так і апеляційної інстанції не врахували наведеного і дійшли помилкового висновку про те, що дана справа не є публічно-правовим спором і відмовили у відкритті провадження у справі, чим допустили порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 227 КАС України (2747-15) оскаржені судові рішення слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2006 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.