Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої - Кравченко О.О., суддів - Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Гончар Л.Я.., Матолича С.В., при секретарі - Мельник I.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Алчевськпастранс" на постанову Господарського суду Луганської області від 31 липня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2006 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Алчевськпастранс" про стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Луганської області від 31 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2006 року було задоволено позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Алчевськпастранс" про стягнення.

Вказані судові рішення обгрунтовані ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , п. п. 4, 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767 (1767-2001-п) .

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями КП "Алчевськпастранс" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Луганської області від 31 липня 2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2006 року скасувати, прийнявши рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи містять копії звітів форми № 3-ПН та листів відповідача, з якими відповідач звертався до державної служби зайнятості. Зазначені листи містять відомості про наявні посади для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) в редакції від 5.07.2001 р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Наказом Держкомстату України № 49 (v0049202-02) від 10.01.2002 р. затверджено звіт за формою № 10-ПI, який подають підприємства не пізніше 1 лютого після звітного періоду регіональному Фонду України соціального захисту інвалідів.

Iз матеріалів справи ( а.с. 7) вбачається, що КП відповідний звіт до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило своєчасно, вказавши в ньому наявність на підприємстві 20 вакансій, на яких можливе працевлаштування інвалідів. Фактично ж на підприємстві працювало 9 інвалідів. Вказані обставини не заперечуються ніким із учасників процесу.

Згідно ст. 8 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 3.05.95 р. № 314 (314-95-п) передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що визначеними органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство для працевлаштування, що зазначив суд апеляційної інстанції в своїй постанові.

За таких обставин колегія суддів вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, але дали невірну оцінку характеру спірних правовідносин і, як наслідок, невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223 229, 232 КАС України (2747-15) , колегія суддів -постановила:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Алчевськпастранс" задовольнити.

Постанову Господарського суду Луганської області від 31 липня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2006 року по справі № 1/229ад скасувати.

В задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Алчевськпастранс" про стягнення відмовити.

Постанова набирає законної сили в моменту проголошення і оскарженню не підлягає.