Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Державного казначейства України про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Даний позов було пред'явлено ОСОБА_1. у березні 2006 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в лютому 2005 року він звернувся з позовом до ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди. Справа за цим позовом надійшла в провадження судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2., який порушив 7-денний строк підготовки справи до розгляду без поважних причин, а потім справу розглядав з порушенням передбаченого законом 2-х місячного строку і по суті вирішив спір лише через 9 місяців.

З урахуванням викладеного просив визнати такі дії відповідача щодо порушення термінів підготовки і слухання справи незаконними, стягнути з відповідного відділення Державного казначейства моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а також винести окрему ухвалу стосовно судді ОСОБА_2.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, яким його позов задовольнити повністю.

При цьому він посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України (2747-15) , до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як було встановлено судами, 04 лютого 2005 року ОСОБА_1. звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди.

Справа за цим позовом надійшла в провадження судді ОСОБА_2., який 25 лютого 2005 року виніс ухвалу про прийняття справи та призначення її до розгляду на 15 квітня 2005 року, розгляд справи декілька разів переносився з об'єктивних причин (за клопотанням учасників процесу, в зв'язку із неявкою представників сторін, перебування судді у відпустці, тощо), і по суті спір вирішено з постановленням рішення 31 жовтня 2005 року. Цим рішенням позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково, стягнуто на користь позивача 600 грн. заподіяної моральної шкоди.

За наслідками апеляційного перегляду вказаної справи судове рішення змінено шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 200 грн.

При вирішенні адміністративної справи за позовом ОСОБА_1. до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, зокрема, при дослідженні питання про незаконність дій відповідача стосовно порушення встановлених законодавством процесуальних строків, судами зроблено обгрунтований висновок про те, що тривалість розгляду справи пов'язана із дотриманням суддею вимог ст.ст. 160, 172, 180 ЦПК України (1618-15) щодо забезпечення безпосередності дослідження в судовому засіданні доказів, відкладення справи у зв'язку з неявкою представників сторін та надання пояснень сторонами і дослідження інших доказів.

Слід відзначити, що розумний строк розгляду справи має бути визначений у кожній справі відповідно до конкретних обставин, складності фактичної або правової сторони справи, поведінки учасників процесу, кількості та обсягу клопотань, заявлених ним.

Значний, на думку позивача, проміжок часу між судовими засіданнями викликаний значним навантаженням у роботі судді, його перебуванням у відпустці та на курсах підвищення кваліфікації.

При цьому суди правильно звернули увагу на те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не обмежувалась тривалість перерв між судовими засіданнями, як не обмежено і їх кількість в ході судового процесу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях відповідача порушень вимог законодавства.

Крім того, встановивши факт правомірності дій відповідача, суд першої інстанції у відповідності із вимогами закону (ст. 1167 Цивільного кодексу України (435-15) ) відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

З даними висновками обгрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.