Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.I.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2003 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2004 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Зуйської селищної ради Білогорського району Автономної Республіки Крим, постійної комісії з місцевого самоврядування та адміністративно-територіальних питань Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою в порядку, передбаченому главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року.

Зазначав, що рішенням Зуйської селищної ради Білогорського району Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2002 року №117 достроково припинені його повноваження як селищного голови селища Зуя Білогорського району Автономної Республіки Крим на підставі частини 3 статті 79, пункту 16 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Посилаючись на незаконність рішення просив його скасувати.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2004 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач зазначав, зокрема, що повноваження селищного голови припинені незаконно, оскільки не було проведено референдуму з вказаного питання, як того вимагає стаття 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , відсутні і інші підстави, передбачені Законом. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 квітня 2002 року ОСОБА_1 обрано головою селища Зуя Білогорського району Автономної Республіки Крим.

19 листопада 2002 року й 21 листопада 2002 року відбулися позачергові сесії Зуйської селищної ради Білогорського району Автономної Республіки Крим, на яких, зокрема, вирішувалося питання про дострокове припинення повноваження селищного голови.

Підставою стали скарги членів громади, посадових осіб, депутатів Зуйської селищної ради Білогорського району Автономної Республіки Крим на поведінку ОСОБА_1, бездіяльність у виконанні передвиборчої програми та посадових обов'язків по управлінню діяльністю ради, письмові скарги громадян на ім'я начальника Білогорського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим.

За прийняття рішення про дострокове припинення повноважень селищного голови із загальної кількості 25 депутатів проголосувало 20, тобто не менш як дві третини голосів депутатів від кількісного складу ради.

Рішенням Зуйської селищної ради Білогорського району Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2002 року №117 достроково припинені повноваження ОСОБА_1 як селищного голови на підставі частини третьої статті 79, пункту 16 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення суб'єктом владних повноважень прийнято за наявності підстав для припинення повноважень голови селищної ради, з дотриманням відповідного порядку голосування, та згідно з вимогами законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) , "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (14/98-ВР) , цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Пунктами 10 й 16 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) передбачено, що виключною компетенцією селищних рад є прийняття рішення про дострокове припинення повноважень селищного голови у випадках, передбачених цим Законом.

Підстави дострокового припинення повноважень сільського голови визначені статтею 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , відповідно до частин 2 й 3 якої повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень, що здійснюється за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Рішення суб'єктом владних повноважень прийнято за наявності підстав для припинення повноважень голови селищної ради, що передбачені частинами 2 й 3 статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Статтями 1 й 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) визначено, що загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону. Питання визначення відповідно кількісного складу ради вирішується виключно на пленарних засіданнях ради.

За прийняття рішення про дострокове припинення повноваження селищного голови проголосувало не менш як дві третини голосів депутатів від кількісного складу ради. Тобто Зуйською селищною радою Білогорського району Автономної Республіки Крим дотримано порядок прийняття такого рішення, що встановлений вказаним нормативно-правовим актом.

Суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2003 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.