Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.I.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Сидорович О.В.,

позивачів: ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1та ОСОБА_2до виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" про визнання недійсним рішення сесії Житомирської міської ради № 256 від 10 вересня 2003 року в частині встановлення абонентської плати за теплопостачання та про проведення перерахунку безпідставно нарахованої абонентської плати, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_2та ОСОБА_1на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 8 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2005 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирського ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" про визнання рішення сесії Житомирської міської ради від 10 вересня 2003 року № 256 неправомірним та зобов'язання провести перерахунок абонентської плати за послуги теплопостачання починаючи з жовтня 2003 року по день звернення до суду та зарахувати сплачену абонентську плату в рахунок оплати послуг з теплопостачання за наступний опалювальний сезон.

Вимоги обгрунтовували тим, що, згідно рішення сесії Житомирської міської ради від 10 вересня 2003 року № 256 орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" нараховує абонентську плату в залежності від опалювальної площі. Вважають рішення ради в частині встановлення абонентської плати за послуги теплопостачання, нарахування абонентської плати за кожний квадратний метр опалювальної площі незаконним, оскільки Житомирська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, застосувала Правила розрахунку два ставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Держбуду України від 8 вересня 2000 року №191, які не містять поняття про абонентську плату. Це ж поняття встановлено Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго та Держбуду України від 28 жовтня 1999 року №307/262 (z0825-99) , які також відповідно до пункту 1.4. зазначених вище Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду були застосовані Житомирською міською радою під час прийняття оскаржуваного рішення ради. Хоча Правила користування тепловою енергією були скасовані спільним наказом Міністерства палива та енергетики України та Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 21 січня 2003 року №307/262 (z0825-99) .

Просили суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 8 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Житомирська міська рада діяла в межах повноважень та відповідно до діючого законодавства.

Такий висновок зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачі оскаржують рішення сесії Житомирської міської ради від 10 вересня 2003 року №256. Однак відповідачем у справі є виконком цієї ради, питання ж щодо притягнення до участі у справі Житомирської міської ради як належного відповідача відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судами не вирішувалось.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до глави 2 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствам та організаціям комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Отже, судам попередніх інстанцій, які зробили висновок про законність оскаржуваного рішення, необхідно було дати цьому рішенню відповідну правову оцінку з огляду на те, чи належить до повноважень міської ради вирішення таких питань, оскільки відповідно до зазначеної вище норми закону такі повноваження належать виконкомам міських рад, які також відносяться до органів місцевого самоврядування.

Крім того, суди не дали оцінки та не спростували доводів, викладених в позовній заяві, щодо застосування Житомирською міською радою Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міненерго та Держбуду України від 28 жовтня 1999 року №307/262 (z0825-99) , під час прийняття оскаржуваного рішення.

За таких порушень норм матеріального та процесуального права рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки з метою вирішення спору необхідно вчиняти процесуальні дії та встановлювати обставини, які відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не може встановлювати суд касаційної інстанції, то цю справу слід направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2та ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 8 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2006 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.