Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Бутенка В.I.,

Сороки М.О. (доповідача),

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 на бездіяльність Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПI),

встановила:

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що звернулась із заявою до ДПI у якій зазначала, що згідно своїх релігійних переконань і на підставі ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) відмовляється від присвоєного їй проти волі ідентифікаційного номера та просила ліквідувати цей номер і залишити за нею раніше встановлену форму обліку платників податків та обов'язкових платежів, але в задоволенні її заяви було відмовлено. Вважаючи зазначені дії суб'єкта оскарження незаконними, такими, що порушують її конституційні права, просила позов задовольнити.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано ДПI виключити з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер ОСОБА_1 та зберегти за нею раніше встановлену форму обліку платників податків та обов'язкових платежів. Зобов'язано ДПI видати позивачу довідку форми В3 для подання відповідного органу внутрішніх справ для внесення відмітки про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2006 року судове рішення першої інстанції залишено без змін, уточнивши резолютивну частину постанови у такій редакції: "Зобов'язати ДПI виключити з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів інформацію про ОСОБА_1 та зберегти за нею право на раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових шатенів для здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номеру".

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) зазначено, що у паспортах осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера - без посилання на те, який саме орган робить таку відмітку.

Відповідно до Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 року № 602/1226 (z1345-04) визначено процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині щодо покладення обов'язку внесення вищевказаної відмітки на ДПI, суд виходив з того, що відповідно до п. п. 4, 5 вищевказаного Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України, а посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає вказану довідку щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту і у разі відсутності невідповідностей вносить на 7-9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України (2747-15) .