Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Бутенка В.I.,

Сороки М.О. (доповідача),

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Голови Секретаріату Президента України про визнання дій неправомірними,

встановила:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Секретаріату Президента України про визнання дій неправомірними.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2005 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2006 року у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2005 року відмовлено, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить судове рішення скасувати.

Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення та залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ч. 6 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно ч. 4 ст. 186 КАС заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 26 березня 2006 року, поважності пропуску строку на апеляційне оскарження позивачем доведено не було, що тягне за собою залишення апеляційної скарги без розгляду.

Вказаний висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується з вимогами ст. 186 КАС і доводи касаційної скарги його не спростовують

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для його обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .