К-27144/06 Про стягнення заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій - 06.02.2008 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду в України у місті Володимир-Волинському Волинської області до відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинське підприємство "Родючість" про стягнення 11517,33 грн., касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинське підприємство "Родючість" на постанову Господарського суду Волинської області від 14 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року, -

У лютому 2006 року Управління Пенсійного фонду в України у місті Володимир-Волинському звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ВАТ "Володимир-Волинське підприємство "Родючість" про стягнення 11517,33 грн. заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій за період з 01.09.05 по 31.12.05.

Постановою Господарського суду Волинської області від 14 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року, позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Володимир-Волинське підприємство "Родючість" на користь Управління Пенсійного фонду в України у місті Володимир-Волинському 11517,33 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

У касаційній скарзі на постанову Господарського суду Волинської області від 14 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року ВАТ "Володимир-Волинське підприємство "Родючість" ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та закриття провадження у справі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку, який сплачується в рахунок збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що позивач не має права вимагати відшкодування виплачених коштів, оскільки пільгові пенсії, призначені згідно з пунктами "в"-"ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у 2005 році виплачувались за рахунок коштів Державного бюджету (розділ ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-ХІ зі змінами та доповненнями визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17 лютого 2000 року вказана стаття крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. "б"-"з" ст.. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року № 1461-ІІІ (1461-14) порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено. А саме норму, що регулювала дане питання у ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у Закон України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) . Законом України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , зі змінами та доповненнями, передбачено, що платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, передбачені ст. 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об’єкта оподаткування, який передбачений ст. 2 цього Закону.

Зокрема, у відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об’єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду №21-1 від 19.12.2003 року (z0064-04) зі змінами та доповненнями).

Абзацом 5 пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який з 01.01.2006 року стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до п.п. "б"-"е" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і має зворотну дію, врегульовано лише порядок виплати пенсій, а не змінено порядку відшкодування та не звільнено підприємства, зазначені у ст.1 (п.п.1, 2) Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

У відповідності з вимогами ст. 3 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування", платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачують внески до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, діяв зазначений вище порядок відшкодування.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що ВАТ "Володимир-Волинське підприємство "Родючість" (правонаступник СгВК "Зоря", який був правонаступником СС "Зоря"), як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов’язаний сплачувати Пенсійному фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто, відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача, у повному розмірі.

Посилання відповідача на ту обставину, що він звільняється від сплати збору на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки є платником фіксованого сільськогосподарського податку, обґрунтовано не взяті судами до уваги, виходячи з наступного.

У відповідності з вимогами Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 року № 320-ХІV (320-14) , фіксований сільськогосподарський податок до 23.12.2004 року сплачувався, зокрема, в рахунок збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про оподаткування сільськогосподарських підприємств" № 2287-ІV (2287-15) від 23.12.2004 року, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування виключено зі складу фіксованого сільськогосподарського податку.

Крім того, поняття збору на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій введено з 17.02.2000 року, тобто після прийняття Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) . А тому, Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) платників фіксованого сільськогосподарського податку не було звільнено від сплати збору на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

З огляду на викладене, у спірний період на платників фіксованого сільськогосподарського податку покладено обов’язок сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Від сплати даного виду збору на обов’язкове державне пенсійне страхування їх звільнено у 2006 році, згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств – платників фіксованого сільськогосподарського податку" (2613-15) , який набрав чинності 01.01.2006 року.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинське підприємство "Родючість" відхилити, а постанову Господарського суду Волинської області від 14 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року залишити без змін.