Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.I.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3до Київської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_4- представника ОСОБА_5та ОСОБА_6на постанову Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 грудня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

В березні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3звернулись до суду з адміністративним позовом до Київської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності щодо неприйняття рішення по заяві позивачів про передачу у власність земельної ділянки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 22 березня 2005 року позивачі звернулись до відповідача з заявою про передачу у власність земельної АДРЕСА_1, яка перебувала у спільному користуванні позивачів для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку. Ця заява 05 квітня 2005 року була передана до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, на вимогу якого позивачами було надано всі необхідні документи. 06 жовтня 2005 року земельною комісією Київської міської ради було погоджено питання про передачу у власність позивачів даної земельної ділянка, проте до цього часу рішення відповідачем не прийнято. У зв'язку з чим позивачі просять суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати відповідача розглянути заяву відповідно до вимог закону.

Просили суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 - представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 116 Земельного Кодексу України (2768-14) громадяни набувають права власності на земельну ділянку за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом України (2768-14) , в тому числі і в порядку безоплатної передачі у разі приватизації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні громадян.

Відповідно до частин першої та другої статті 118 Земельного Кодексу України (2768-14) рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем, станом на день розгляду справи у суді, рішень щодо розгляду поданої заявником заяви не прийнято, що не заперечувала в судовому засіданні представник відповідача.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що відповідач у порушення вимог закону, не прийняв будь-якого рішення по заяві позивачів, що є протиправною бездіяльністю відповідача як суб'єкта владних повноважень.

Доводи, зазначені у касаційній скарзі, не спростовують перерахованих норм законодавства, приписів Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та висновків суду.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про не вирішення судами попередніх інстанцій питання щодо статусу громадянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у цій справі. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що судами попередніх інстанцій винесено рішення, яке ніяким чином не впливає на права, свободи, інтереси чи обов'язки громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Крім того, позивачі оспорюють бездіяльність відповідача лише щодо не розгляду їх заяви, тобто щодо не реалізації їх неоспорюваного конституційного права на розгляд їх заяви.

За таких обставин оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4- представника ОСОБА_5та ОСОБА_6залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 грудня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.