Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.I.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С. А.,

Мироненка О. В.,

Чумаченко Т. А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим, Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим про часткове скасування розпорядження Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2003 року № 01-3/439р та зобов'язання виконати рішення виконавчого комітету Автономної Республіки Крим від 13 листопада 1998 року № 843,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2006 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2ОСОБА_3, виконавчого комітету Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим, Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати частково розпорядження Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2003 року № 01-3/439р "Про затвердження акту державної комісії про готовність завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію" та зобов'язання вчинити певні дії.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що є власником АДРЕСА_1відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27 листопада 1997 року.

У квартирах № 1 та № 2 зазначеного будинку проживають відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Для обслуговування мешканців вказаного будинку у його дворі наявна вбиральня загального користування, що складається з двох туалетних кімнат та душу.

Під час розгляду справи за його позовом про розподіл земельної ділянки він дізнався, що туалет, яким він користувався, тепер уже належить на праві власності ОСОБА_2, згідно з розпорядженням Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2003 року № 01-3/439р "Про затвердження акту державної комісії щодо прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію".

Уважаючи, що зазначеним розпорядженням порушуються його права, просив його скасувати у частині оформлення права власності на об'єкт на ім'я ОСОБА_2 та повернути його у спільне користування.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останньою постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2006 року, позовні вимоги задоволено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування зазначених рішень та задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з прийняттям Алуштинською міською радою Автономної Республіки Крим розпорядження від 20 серпня 2003 року № 01-3/439р "Про затвердження акту державної комісії про готовність завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію", яким за ОСОБА_2 оформлено право власності на вбиральню та душ.

Оскільки зазначена споруда була зведена у дворі будинку для користування усіма мешканцями, то орган місцевого самоврядування, надавши ОСОБА_2 переважне право оформити її у свою власність, порушив, зокрема, його, позивача, права на користування нею.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції є помилковим, з огляду на те, що в ній відсутній публічно-правовий спір, оскільки вимога позивача не стосується захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язана з вирішенням питання права користування вбиральнею, як спорудою, що знаходилася у користуванні мешканців будинку.

Отже, у даній справі наявний спір про право, що, у свою чергу, виключає її розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Оскільки рішення у цій справі ухвалені судами з порушенням адміністративної юрисдикції, то вони підлягають скасуванню з закриттям адміністративного провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Справа ж направляється до Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач у травні 2004 року звернувся до суду за захистом порушеного права у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України 1963 (1501-06) року.

Керуючись статтями 157, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2006 року скасувати.

Провадження у справі у порядку адміністративного судочинства закрити.

Справу направити до Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим для її розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .