Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.I.

суддів: Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_2. про зобов'язання особисто прийняти рішення та направити його на адресу позивача, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_2. про зобов'язання особисто прийняти рішення та направити його на адресу позивача.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2006 року позовну заяву ОСОБА_1. повернуто позивачу та роз'яснено право повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2006 року ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі ухвалами судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі ухвали судів.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Повертаючи позивачу позовну заяву, суддя першої інстанції виходив з того, що дана справа не підсудна Луцькому міськрайонному суду Волинської області, оскільки місцем знаходження відповідача є м. Тернопіль.

Такий висновок судді не відповідає обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. проживає в м. Луцьк. При цьому позивач оскаржує бездіяльність суб'єкта владних повноважень, якою, на його думку, порушені інтереси конкретної особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Отже, позовна заява ОСОБА_1. подана до належного суду, а саме - до суду за місцезнаходженням позивача.

А тому суддя припустився помилки, повернувши позовну заяву ОСОБА_1. у зв'язку з непідсудністю справи Луцькому міськрайонному суду Волинської області.

Не звернув увагу на зазначене і суд апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постановлені у справі ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до Луцького міськрайонного суду Волинської області для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2006 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_2. про зобов'язання особисто прийняти рішення та направити його на адресу позивача - повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .