Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.I.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність прокурора Дніпропетровської області за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність прокурора Дніпропетровської області.

В обгрунтування вимог зазначив, що у листопаді 2003 року стосовно нього ОСОБА_2 було скоєно злочин, про який він повідомив до Бабушкінського районного відділу міліції. За результатом проведеної перевірки прокуратурою Бабушкінського району м. Дніпропетровська постановою від 25 листопада 2003 року відмовлено у порушенні кримінальної справи.

При оскарженні ним даної постанови він неодноразово звертався із скаргами до прокуратури Дніпропетровської області, але вони були залишені без задоволення, у тому числі й остання скарга від 12 березня 2004 року, яку ним було подано на особистому прийомі у прокурора Дніпропетровської області.

Вважаючи, що така бездіяльність суб'єкта оскарження є неправомірною, просив зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області надати на його адресу обгрунтовану відповідь на звернення від 12 березня 2004 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2005 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2005 року залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1просить постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його скаргу.

Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, виходив з того, що прокурором Дніпропетровської області листом від 07 травня 2004 року надано відповідь ОСОБА_1 на його скаргу від 12 березня 2004 року, а тому, підстави для визнання бездіяльності прокурора Дніпропетровської області неправомірною відсутні.

З цим погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він грунтується на повно та всебічно з'ясованих у цій справі обставинах, підтверджених розглянутими у судовому засіданні доказами, та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судами встановлено, що 22 березня 2004 року ОСОБА_1звернувся на особистому прийомі у прокурора Дніпропетровської області зі скаргою від 12 березня 2004 року та з доповненнями до неї від 20 березня 2004 року про порушення кримінальної справи стосовно громадянина ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 296 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) . Листом від 21 квітня 2004 року на адресу ОСОБА_1 була надана відповідь про те, що скарга перевіряється й остаточна відповідь буде надана до 07 травня 2004 року.

07 травня 2004 року заявникові була надана відповідь про те, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за його скаргою було скасовано та матеріали повернуті для додаткової перевірки.

За таких обставин, суди правильно вказали на те, що прокурором Дніпропетровської області не було допущено неправомірної бездіяльності при розгляді скарги ОСОБА_4.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального законів і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необгрунтованих судових рішень.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд першої інстанції та апеляційний суд не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2005 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.