К-36043/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу Броварської ОДПI на постанову господарського суду Київської області від 11.07.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.2006

у справі №247/12-06

за позовом ТОВ "Тавікс - парфюм"

до Броварської ОДПI

третя особа ТОВ "Паралель"

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ТОВ "Тавікс - парфюм" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Броварської ОДПI за участю третьої особи ТОВ "Паралель" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.03.2006 за №000001237/0.

Постановою господарського суду Київської області від 11.07.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.2006, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 27.02.2006р. по 31.12.2005р. відповідачем проведена позапланова комплексна документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої складений акт від 09.03.2006р. №128/23-7/31934167 (а.с.77-95).

В ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що позивач неправомірно включив суми ПДВ до податкового кредиту оскільки, первинні документи, а саме податкові накладні, підтверджуючи правовідносини позивача із третьою особою вважаються недійсними, та не дають право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

В акті перевірки відображено порушення позивачем п.п.7.4.5.п.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (168/97-ВР) р.. в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання на 117165,33 грн.

На підставі акта перевірки від 09.03.2006р. №128/23-7/31934167, відповідач склав та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення №000001237/0 від 10.03.2006р. (а.с.96), за яким, з посиланням на п.п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. (2181-14) №2181-111, позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (ротах, послугах) в сумі 175151,48 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 117165,33 грн.. штрафні (фінансові) санкції - 57986.15 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди мотивували тим, що податкові накладні, які видані ТОВ "Паралель" і наявні в матеріалах справи є дійсними, і дають право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (168/97-ВР) , податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, що діяла на дату віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 117165,33 грн.) було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) на дату здійснення позивачем операцій з придбання товарів (послуг) у ТОВ "Паралель" були визначені два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів та у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.

Факт надання ТОВ "Паралель" послуг по супроводженню товарів на загальну суму 146340,81 грн., в тому числі 24390,14 грн. ПДВ, на підставі договору №2 від 05.01.2004р., підтверджується додатками до договору від 30.06.2004р., 09.07.2004р., 23.07.2004р., 30.07.2004р., 06.08.2004р., 12.08.2004р., 20.08.2004р., 27.08.2004р., 24.09.2004р. (а.с.22-24, 27-30, 33-34), актами виконаних робіт від 30.07.2004р., 31.08.2004р., 30.09.2004.(а.с.25, 31, 35) та податковими накладними №57 від 30.07.2004р., №63 від 31.08.2004р., №72 від 30.09.2004р.(а.с.26, 32, 36).

Факт надання ТОВ "Паралель" послуг по підготовці методично-нормативних матеріалів на загальну суму 66900,00 грн., в тому числі 11150,00 грн. ПДВ, на підставі договору №2 від 12.02.2004р., підтверджується виписками з рахунку за 16.08.2004р. (а.с.19), за 16.09.2004р. (а.с.20), за 10.11.2004р. (а.с.21), за 23.03.2005р.(а.с.16).

Факт продажу ТОВ "Паралель" кожгалантереї на загальну суму 1848,00 грн., в тому числі 308,00 грн. ПДВ, на підставі договору №9 від 01.11.2004р., підтверджується копіями видаткової накладної №89 від 13.12.2004р.(а.а.39) та податкової накладної №89 від 13.12.2004р. (а.с.40).

Факт продажу ТОВ "Паралель" товарів народного споживання на загальну суму 5130013,11 грн., в тому числі 85502,19 грн. ПДВ, на підставі договору купівлі-продажу №2 від 02.03.2005р., підтверджується актом виконаних робіт від 15.12.2004р.(а.с.37) та податковою накладною №94 від 30.12.2004р. (а.с.38).

Факт надання ТОВ "Паралель" послуг по підготовці методично-нормативних документів на загальну суму 35790,00 грн., в тому числі 5965,00 грн. ПДВ, на підставі договору №03/11 від 03.11.2005р., підтверджується випискою з рахунку за 03.11.2005р. (а.с.17), копією податкової накладної №03/11 від 03.11.2005р. (а.с.51).

Наслідки зазначених господарських операцій відображені ТОВ "Тавікс Парфюм" та ТОВ "Паралель" в податковому та бухгалтерському обліку, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки від 09.03.2006р., та не заперечується учасниками провадження.

Податкові накладні №57 від 30.07.2004р.(а.с.26), №63 від 31.08.2004р.(а.с.32), №72 від 30.09.2004р.(а.с.36), №94 від 30.12.2004р.(а.с.38), №89 від 13.12.2004р. (а.с.40), №4/1 від 04.04.2005р.(а.с.42), №4/2 від 04.04.2005р. (а.с.44), №4/3 від 04.04.2005р.(а.с.46), №4/4 від 04.04.2005р.(а.с.48), №4/5 від 04.04.2005р.(а.с.50), №03/11 від 03.11.2005р.(а.с.51) складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та наказу ДПА України "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 29.06.1997 р. за № 233/2037.

Таким чином, всі передбачені законодавством умови для віднесення ТОВ "Тавікс Парфюм" 117165,33 грн., до податкового кредиту підтверджуються наявними в справі доказами.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач звертає увагу на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.11.2005 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ третьої особи №37605959 від 06.09.2002 з моменту внесення в державний реєстр, тобто з 31.05.2002 року. На підставі цього вважає первинні облікові документи складені після зазначеної дати, в тому числі і податкові накладні, є недійсними і не можуть бути підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Судова колегія вважає таке твердження безпідставним виходячи з наступного.

Пунктами 9.1 та 9.2 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено, що реєстр платників податку веде Центральний орган державної податкової служби України. Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку.

Підпункт 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачає, що свідоцтво про реєстрацію підприємства в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання, та визначає перелік підстав для такого анулювання. Відповідно до п.п. "б" п. 9.8 даного Закону №168/97-ВР (168/97-ВР) анулювання свідоцтва відбувається якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

Відповідно п.25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, яке затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79 (z0208-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за №208/4429, свідоцтво реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно п.п.25.2 даного Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбуваються також у такому випадку як прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва або про звільнення від оподаткування, нарахування або сплати податку на додану вартість (підтверджується рішенням суду). У цьому випадку датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

Аналіз викладено дає підстави для висновку про те, що на момент здійснення правовідносин між позивачем та третьою особою, остання була належним чином зареєстрована та перебувала на податковому обліку як платник ПДВ, відповідно до п.п.7.2.4. п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а видані податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (168/97-ВР) .

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Броварської ОДПI задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Київської області від 11.07.2006 та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.2006 у справі №247/12-06 - залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Броварської ОДПI залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Київської області від 11.07.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.2006 у справі №247/12-06 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .