копія

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - УПСЗН Сумської МР), Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 січня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2005 року,

У листопада 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПСЗН Сумської МР та Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щорічної допомоги на оздоровлення.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом 3 групи та відноситься до категорії осіб, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідачем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) йому виплачувались разова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю в сумі 189, 60 грн., та щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 27,60 грн.

Вважає, що такі розміри компенсації та допомоги визначені без урахування положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачена виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат та у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат для учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, віднесених до категорії другої. Розмір мінімальної заробітної плати періодично підвищувався, але відповідач при виплаті допомоги ці обставини не брав до уваги.

Просив стягнути з УПСЗН Сумської МР заборгованість з виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом, в сумі 7670,40 грн., та з щомісячної допомоги на оздоровлення - в сумі 3847,20 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 січня 2005 року в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2005 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 січня 2005 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь недоплачені суми одноразової компенсації у зв'язку з втратою здоров'я, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом, та допомоги на оздоровлення відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а отже, предметом даного спору є право особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда 3-ої групи, на одержання від держави у відповідному розмірі одноразової компенсації у зв'язку з втратою здоров'я та щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, інвалідам III групи виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а щорічна допомога на оздоровлення - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги.

Частиною першою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Отже, цим Законом Кабінет Міністрів України не був уповноважений зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 та апеляційний суд, залишаючи без зміни це рішення, безпідставно посилалися на постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , відповідно до якої було встановлено розмір виплат з одноразової компенсації втрати здоров'я та на оздоровлення в сумі 189 грн. та 27,60 грн. на рік відповідно.

Такі розміри одноразової компенсації втрати здоров'я та щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалого часу не змінювалися, не дивлячись на те, що мінімальна заробітна плата постійно збільшувалась, а тому є такими, що не відповідають розміру, встановленому Законом.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій не виконані вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді суду першої інстанції слід урахувати наведене, більш повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого - вирішити спір. Крім того судам слід керуватись положеннями частини першої статті 24 та статі 99 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (щодо складу суду та строку звернення до суду за захистом порушеного права).

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 січня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2005 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щорічної допомоги на оздоровлення направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.