Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.І.

суддів: Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 липня 2006 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії прокуратури Закарпатської області, прокурора Закарпатської області, -

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на неправомірні дії прокуратури Закарпатської області, прокурора Закарпатської області при підготовці та направленні їй листа за №07/1-724-97 від 03.09.2004 року.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2006 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії прокуратури Закарпатської області, прокурора Закарпатської області при підготовці та направленні ОСОБА_1 листа від 03.09.2004 року за № 07/1-724-97.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 липня 2006 року постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, виконуючий обов'язки прокурора Закарпатської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Згідно з вимогами статті 12 Закону України "Про прокуратуру" прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.

Судами встановлено, що 21.07.2004 року ОСОБА_1 звернулась з колективною заявою щодо невиконання рішень суду, незаконної приватизації відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика Ужгородська", доведення підприємства до банкрутства, розкрадання майна, неналежних перевірок за попередніми зверненнями та з інших питань. 12.08.2004 року з Генеральної прокуратури України до прокуратури Закарпатської області для перевірки надійшло зазначене звернення з супровідним листом за №07/2/1-7807-03 від 05.08.2004 року, яким прокурору Закарпатської області доручено провести перевірку та вжити заходів прокурорського реагування. Прокуратурою Закарпатської області було надіслано два листи, адресовані ОСОБА_1, за одним і тим же вихідним № 07/1-724-97: один - від 27.08.2004 року та другий - від 03.09.2004 року.

При цьому з оскаржуваного листа від 03.09.2004 року № 07/1-724-97 не вбачається, на яке саме звернення надано відповідь.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, які задовольняючи скаргу, виходили з того, що при підготовці та направленні відповіді на звернення відповідачем були порушені вимоги Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , що позбавило можливості позивача скористатись гарантованими йому законом правами.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 липня 2006 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії прокуратури Закарпатської області, прокурора Закарпатської області - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.