Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про визнання дій неправомірними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 5 квітня 2006 року, ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 5 квітня 2006 року, ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2006 року,

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Сумської області про визнання дій неправомірними.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він неодноразово звертався з заявами та скаргами до прокуратури Сумської області та інших органів про порушення його конституційних прав, наявність в органах прокуратури фактів корупції, неякісного розслідування кримінальних справ, незаконного закриття кримінальних справ, незаконного затримання та звільнення з під арешту осіб, порушення його прав прокурорськими працівниками в ході розслідування кримінальних справ. Відповідачем надавалися відповіді, які, на думку позивача, не відповідають вимогам закону, без проведення будь-яких перевірок та були спрямовані на навмисне укриття протизаконних дій працівників прокуратури.

Просив визнати незаконними відповіді першого заступника прокурора Сумської області Кулинича С.А. від 28 листопада 2005 року та від 07 листопада 2005 року, зобов'язати прокуратуру надати копії постанов про зупинення досудового слідства, зобов'язати прокуратуру надати обґрунтовані відповіді на поставлені позивачем запитання в заявах, які не були належним чином розглянуті, та стягнути моральну шкоду.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2006 року, зобов'язано прокуратуру надати позивачу копії постанов про зупинення досудового слідства від 22 лютого 2002 року по кримінальній справі №02524 за частиною 2 статті 1894 Кримінального кодексу України та від 28 січня 2005 року по кримінальній справі №02660010 за частиною 2 статті 15 - частини 2 статті 194 Кримінального кодексу України. У позовних вимогах у частині визнання незаконними відповідей від 28 жовтня 2005 року та від 07 листопада 2005 року та в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2500,00 гривень відмовлено за необґрунтованістю.

Крім того, ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2006 року, закрито провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про зобов'язання дати відповідь на звернення, які визнані нерозглянутими на виконання рішення Зарічного районного суду від 20 квітня 2005 року.

У зміненій та доповненій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в позові та закриття провадження у справі.

У запереченнях на касаційну скаргу прокуратура Сумської області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Рішення судів попередніх інстанцій перевіряються в касаційному порядку лише в частині відмови в позові та в частині закриття провадження у справі, оскільки в частині задоволення позовних вимог на них ні апеляційна ні касаційна скарги не подавалися.

Касаційна скарга про скасування ухвали Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2006 року про закриття провадження в частині позовних вимог та ухвали Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2006 року в частині залишення ухвали суду першої інстанції без змін задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішення Зарічного районного суду від 20 квітня 2005 року прокуратурою Сумської області 7 листопада 2005 року надано відповідь ОСОБА_1, з якою позивач не погодився, а тому оскаржив її до суду в цій справі.

Згідно до пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З огляду на зазначені обставини та процесуальні приписи висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі в цій частині є правильним, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням рішення суду. Якщо ж відповідач добровільно не виконує або неналежно виконує судове рішення, то для цього є заходи примусового виконання, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Тобто, в таких випадках провадження у справі підлягає закриттю.

Отже, законними та обґрунтованими є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження в частині позовних вимог та ухвала апеляційного суду в частині залишення цієї ухвали суду першої інстанції без зміни.

Що ж стосується відмови в задоволенні решти позовних вимог, то суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповіді прокуратури Сумської області за текстом відповідають вимогам Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , у зв'язку з чим підстав для визнання їх не законними не вбачається.

Такий висновок зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи.

Частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що він просив визнати незаконною відповідь прокуратури області, датовану 28 листопада 2005 року, суд першої інстанції відмовив у визнанні незаконною відповідь прокуратури області від 28 жовтня 2005 року, яка в матеріалах справи взагалі відсутня.

Судом першої інстанції в постанові безпідставно вказано, що факти надруковані в газетах у травні та серпні 2005 року були предметом розгляду у справі, яка розглядалася Зарічним районним судом за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Сумського району, що суперечить офіційному з'ясуванню обставин справи, оскільки суд ніяк не міг 20 квітня 2005 року розглянути факти, які були надруковані в газетах лише у травні та серпні 2005 року.

З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій в повному обсязі не проаналізували наведені позивачем доводи щодо обставини справи та вирішили справу без перевірки наведених доводів і без надання їм належної правової оцінки.

Крім того, відмовляючи в позові щодо ненадання на виконання судового рішення належної відповіді, судами не враховано те, що після набрання рішенням суду законної сили правовідносини зі сфери вирішення спору переносяться у виконавчу сферу. Якщо ж відповідач добровільно не виконує або неналежно виконує судове рішення, то для цього є заходи примусового виконання, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Тобто, в таких випадках провадження у справі підлягає закриттю.

Що ж стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції відмовляючи в позові в цій частині не врахував положення статті 56 Конституції України, згідно якої кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Тому посилання суду першої інстанції на те, що положення Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) не поширюються на правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, є передчасними та такими, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) .

Не дивлячись на те, що в апеляційній скарзі позивач посилався на незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні моральної шкоди, суд апеляційної інстанції не зробив відповідного висновку та не дав правової оцінки цим доводам.

За таких обставин постанова Сумського районного суду Сумської області від 5 квітня 2006 року та ухвала Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2006 року в частині залишення без змін цієї постанови підлягають скасуванню.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, які відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може встановлювати суд касаційної інстанції, то справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Залишити без змін ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 5 квітня 2006 року про закриття провадження в справі та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2006 року в частині залишення без змін зазначеної ухвали суду першої інстанції.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 5 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 грудня 2006 року в частині залишення без змін цієї постанови скасувати та направити справу в суд першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.