Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.І.

суддів: Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 27 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про визнання неправомірними дій відповідача щодо складання акта про порушення нею правил користування електричною енергією та відшкодування шкоди.

Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" по нарахуванню позивачу збитків в розмірі 2092,27 грн. на підставі акту від 15.09.2005 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 27 липня 2006 року постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 квітня 2006 року залишено без зміни.

Зазначена справа розглянута судами в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 27 липня 2006 року винесені без порушень норм матеріального чи процесуального права, на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин справи.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі є фізична особа - ОСОБА_1 та юридична особа - відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго". При цьому за укладеним між ними договором про постачання та користування електричною енергією постачальник, яким є відповідач, має право вимагати від споживача, відшкодування збитків, завданих йому у зв'язку з порушенням правил користування електричною енергією.

Судами встановлено, що представниками відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (постачальником електричної енергії) був складений акт №0083056 від 15.09.2005 року про порушення споживачем правил користування електричною енергією та стягнення завданих йому збитків.

Таким чином, з наведеного вбачається, що між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" виник спір щодо виконання договору постачання та користування електричною енергією, та відшкодування відповідачу завданих йому збитків.

Тобто даний спір стосується договірних відносин сторін, який має розглядатись цивільним судом, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та роз'яснює позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За правилами частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, визначених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у адміністративній справі та роз'ясненням позивачу, до юрисдикції якого суду віднесений розгляд таких справ.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" задовольнити частково.

Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 27 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди - скасувати та закрити провадження у справі в порядку адміністративного судочинства, роз'яснивши позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.