Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради (далі - УПСЗН Комунарської РА) про стягнення недоплаченої грошової допомоги за касаційною скаргою УПСЗН Комунарської РА на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 червня 2006 року,

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПСЗН Комунарської РА про стягнення недоплаченої грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є учасником бойових дій і відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 05 травня йому повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а оскільки у період 2003-2005 років грошова допомога йому була виплачена не в повному обсязі, просив стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої щорічної грошової допомоги за вказаний період у розмірі 2802,25 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто з УПСЗН Комунарської РА на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу за 2003 рік у сумі 231,10 грн., за 2004 рік у сумі 517,15 грн., за 2005 рік у сумі 2054 грн., а всього - 2802,25 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 червня 2006 року апеляційну скаргу УПСЗН Комунарської РА відхилено. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з ухваленим у цій справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, УПСЗН Комунарської РА оскаржило їх у касаційному порядку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у даній справі слід закрити. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як видно з матеріалів справи, рішення Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 14 квітня 2006 року та ухвала апеляційним судом Запорізької області від 08 червня 2006 року після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ухвалені за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) , а отже, судами іншої юрисдикції.

Вищий адміністративний суд України не має повноважень переглядати у касаційному порядку судові рішення, постановлені судами іншої юрисдикції.

За таких обставин дана справа не може бути розглянута у касаційному порядку за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Керуючись частиною сьомою статті 9, статтею 157, 222 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення недоплаченої грошової допомоги, яке відкрите за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 червня 2006 року, закрити.

Роз'яснити, що рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2006 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 08 червня 2006 року у цій справі можуть бути оскаржені у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.