К-33753/06 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, яким визначено суму податкового зобов'язання по єдиному податку - 01.04.2008 Прийняття

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особоюОСОБА_1подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим від 04.10.2005р. № 0003321702/0, від 31.10.2005р. № 0003321702/1 та від 25.01.2006р. № 0003321702/2 про визначення суми податкового зобов'язання по єдиному податку в розмірі 1 100 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2006р. у справі № 2-7/8362-2006А в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що відповідачем зафіксований факт використання позивачем праці найманого працівника без оформлення трудових відносин, що є порушенням п. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002р. № 124-3/02 зі змінами.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2006р. постанову від 10.07.2006р. по даній справі скасовано, позов задоволено.

При цьому підставами прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції вказано те, що Верховній Раді Автономної Республіки Крим не надано право встановлювати які-небудь фінансові (штрафні) санкції за порушення вищеназваного Указу; 27.09.2005р. позивачем з найманим працівником, який в той же день був допущений до роботи, укладений трудовий договір, що був зареєстрований в Алуштинському центрі зайнятості 28.09.2005р.; укладений у письмовій формі трудовий договір фізична особа повинна подати на реєстрацію в державну службу зайнятості в тижневий термін з моменту фактичного допуску працівника до роботи.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та п. 5 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002р. № 124-3/02 (rb0124002-02) зі змінами, внесеними Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.04.2004р. № 905-3/04 (rb0905002-04) .

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 03.10.2005р. № 8/17-02/2120801875 про результати перевірки з питання використання праці найманих працівників в якому зазначено про те, що листом обстеження від 27.09.2005р. місця здійснення підприємницької діяльності зафіксований факт використання позивачем праці ОСОБА_2. без оформлення трудових відносин, оскільки на дату обстеження (27.09.2005р.) був наданий бланк договору про трудові відносини позивача із зазначеною фізичною особою без дати та відмітки центру зайнятості, а також відбувся факт реалізації цією особою товарів.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (727/98) " визначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку; у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу (ч. ч. 1, 4 п. 2).

Відповідно до п. 6 ч. 1, ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою; трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено підтвердження позивачем факту укладення 27.09.2005р. трудового договору з працівникомОСОБА_2. у зв'язку з допущенням її до роботи в цей день, а також факту сплати 50 відсотків ставки єдиного податку за найману особу, що відповідачем не спростовано. Окрім того, самим відповідачем підтверджено наявність на цю дату письмової форми договору.

Статтею 24-1 вказаного кодексу передбачено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, договір позивача з працівникомОСОБА_2. згідно вимог Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. № 260 (z0554-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001р. за № 554/5745 (z0554-01) зареєстрований в Алуштинському міському центрі зайнятості 28.09.2005р.

Стосовно постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002р. № 124-3/02 (rb0124002-02) зі змінами слід зазначити, що згідно положень пп. 14. п. 1 ст. 18, пп. 8 п. 2 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23.12.1998р. № 350-XIV (350-14) , пп. 8 п. 2 ст. 9 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" прийняття будь-яких нормативно-правових актів представницьким органом Автономної Республіки Крим у сфері оподаткування можливе лише на підставі Конституції та податкового законодавства України, що в даному випадку не передбачено.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову є вірним, постанова прийнята відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2006р. у справі № 2-7/8362-2006А - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.