Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Полтавської області від 28.02.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. у справі № 9/69

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмашкомплект"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Спіріна Н. В.,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмашкомплект", з урахуванням послідуючого доповнення, подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції від 19.10.2004р. № 0003502301/0/2813, від 22.11.2004р. № 0003502301/1/3046 та від 13.01.2005р. № 0003502301/2/59 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 17 550 грн., в т. ч. 11 700 грн. основного платежу та 5 850 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 28.02.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. у справі № 9/69 позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 19.10.2004р. № 0003502301/0/2813, від 22.11.2004р. № 0003502301/1/3046 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 11400 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5700 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що додатковими угодами від 11.11.2002р. та 30.03.2003р. дію укладеного між позивачем та ТОВ "Косінель-Ю" договору № 1/2 від 27.12.1999р. продовжено до 31.12.2005р.; непогашена позивачем кредиторська заборгованість не може бути визнана безнадійною у зв’язку з тим, що строк позовної давності не минув; докази визнання вказаної заборгованості в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса відсутні; висновки акту перевірки про невірне застосування норм амортизації позивачем не спростовано та доказів неправомірного донарахування податку в цій частині ним не надано.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: пп. 12.1.5. п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003502301/0/2813 від 19.10.2004р. став акт № 445/23/30613596 від 19.10.2004р. про результати проведення планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001р. по 30.06.2004р. в якому, зокрема, зазначено, про заниження в порушення пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8, пп. 12.1.5. п. 12.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми оподатковуваного прибутку (завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування) за другий квартал 2003р. в сумі 300 грн. у зв’язку з невірним застосуванням норм амортизації та за третій квартал 2003р. в сумі 11 400 грн. у зв’язку з не збільшенням валових доходів при врегулюванні сумнівної (безнадійної) заборгованості в розмірі 38060 грн.

Податкові повідомлення-рішення № 0003502301/1/3046 від 22.11.2004р. та № 0003502301/2/59 від 13.01.2005р. прийняті в результаті процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0003502301/0/2813 від 19.10.2004р., а визначення податкових зобов’язань в них аналогічне останньому.

Відповідно до п. 1.25. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість – це, зокрема, заборгованість по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно п. а) ст. 2 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (ратифікована 14.07.1993р., набрала чинності для України 01.04.1994р.) договір купівлі-продажу товарів вважається міжнародним, якщо на момент укладення договору комерційні підприємства покупця та продавця перебувають у різних державах.

Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 згаданої Конвенції строк позовної давності встановлюється у чотири роки; перебіг строку позовної давності починається від дня випадків, передбачених статтями 10, 11 та 12; вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, укладений між позивачем та ТОВ "Косінель-Ю" договір № 1/2 від 27.12.1999р. є міжнародним та на нього поширюється дія вказаної Конвенції.

Згідно пп. 12.1.5. п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; бо 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Термін позовної давності за зобов’язаннями позивача по оплаті поставленого товару згідно вищезазначеного договору станом на період проведення перевірки не закінчився, оскільки судами першої та апеляційної інстанції вірно вказано про продовження дії цього договору, що відповідачем не заперечується.

Таким чином в позивача правові підстави для збільшення валового доходу в третьому кварталі 2003р. на суму 38060 грн. були відсутні.

Відмова в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 300 грн. та 150 грн. штрафних (фінансових) відповідачем не оскаржується.

Визнаючи недійсними податкові повідомлення-рішення від 19.10.2004р. № 0003502301/0/2813, від 22.11.2004р. № 0003502301/1/3046 суд першої інстанції в резолютивній частині постанови помилково не зазначив про вирішення спору стосовно податкового повідомлення-рішення від 13.01.2005р. № 0003502301/2/59, на що апеляційний господарський суд уваги не звернув, однак докази відносно визнання останнього недійсним зазначені суди досліджували, що може бути підставою для прийняття додаткової постанови відповідно п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України.

За вказаних обставин, зважаючи на повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, в даному випадку слід залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 28.02.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. у справі № 9/69 – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.