Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Донецькій області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Ленінського районного суду міста Донецька від 19.04.2006р. у справі № 2-а-48/2006р. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14.06.2006р. (справа № 1074ас-2006)

за позовом Державної податкової адміністрації в Донецькій області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

до Закритого акціонерного товариства "Мініметалургійний завод "Істіл" (Україна)"

про зобов’язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача-1 – Заікін О. Г.,

позивача-2 – Власова В. В., Перешивайло О. О.,

відповідача – Коломієць І. О.,

Державною податковою адміністрацією в Донецькій області та Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (об’єднано в одне провадження ухвалою Ленінського районного суду міста Донецька від 04.04.2006р.) на підставі положень КАС України (2747-15) подано позов про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства "Мініметалургійний завод "Істіл" (Україна)" з питань достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та зобов’язання останнього допустити посадових осіб органів державної податкової служби до проведення зазначеної перевірки.

Постановою Ленінського районного суду міста Донецька від 19.04.2006р. у справі № 2-а-48/2006р. в задоволенні позову відмовлено з посиланням на відсутність підстав для проведення позапланової перевірки.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14.06.2006р. (справа № 1074ас-2006) постанову від 19.04.2006р. по справі № 2-а-48/2006р. скасовано, провадження по справі закрито на підставі ч. 1 ст. 203 КАС України.

Державна податкова адміністрація в Донецькій області, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подала касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 124 Конституції України, ст. 6, п. 4 ч. 1 ст. 17, ч. 2 ст. 18, ст. ст. 22, 157, 203, п. 5 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАС України (2747-15) .

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 17 п. 5 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАС України (2747-15) , ст. ст. 1, 12 ГПК України.

Відповідач в запереченнях на касаційні скарги, відповідно, Державної податкової адміністрації в Донецькій області просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін як таких, що прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права, а стосовно Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку покладається на розсуд суду.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Відповідно до п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; адміністративний суд – суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 4 ч. ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган.

Згідно п. п. 5, 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАС України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ; адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційних інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Спір по даній справі виник в результаті здійснення позивачем владних повноважень на основі законодавства, а саме - ст. ст. 11, 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

З аналізу положень ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 21 ГПК України слідує, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають із встановлених законодавством підстав між сторонами в господарському процесі – підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Таким чином спір по даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та був підвідомчий на час прийняття оскаржуваних судових рішень місцевому та апеляційному господарському суду.

Відкриваючи провадження в адміністративній справі та вирішуючи спір по суті місцевий суд не звернув уваги на те, що відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Судом апеляційної інстанції при скасуванні постанови суду першої інстанції та закритті провадження у справі в даному випадку помилково застосовано ч. 1 ст. 203 КАС України, оскільки підстав для такого закриття ст. 157 КАС України не передбачено.

За вказаних обставин, зважаючи на повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційних скарг, рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 22-7, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Донецькій області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Ленінського районного суду міста Донецька від 19.04.2006р. у справі № 2-а-48/2006р. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14.06.2006р. (справа № 1074ас-2006).

3. Справу № 2-а-48/2006р. (№ 1074ас-2006) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.