Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Харченка В.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку I.М.,

за участю позивача Щербака А.М., представника позивачів - Жабен Л.I., представника третьої особи - Римаренко I.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2на постанову апеляційного суду Київської області від 16.11.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2до Бучанської селищної ради Київської області, виконавчого комітету Iрпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання рішення виконавчого комітету Iрпінської міської ради Київської області та рішення Бучанської селищної ради Київської області нечинними, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2004 року позивачі звернулися до суду з позовом до Бучанської селищної ради Київської області, виконавчого комітету Iрпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання рішення виконавчого комітету Iрпінської міської ради Київської області від 22.01.1991 року №31/4 та рішення ХХI сесії Бучанської селищної ради Київської області ХХII скликання від 21.10.1999 року про дозакріплення за ОСОБА_3 земельної ділянки площею 357 м-2 в постійне користування нечинними.

Постановою Iрпінського міського суду Київської області від 01.06.2006 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Київської області від 16.11.2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, а у справі ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачі подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову апеляційного суду Київської області від 16.11.2006 року, а постанову Iрпінського міського суду Київської області від 01.06.2006 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачі ОСОБА_1, та ОСОБА_2є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 Станом на 18.09.1980 року зазначений вище житловий будинок АДРЕСА_1 був розташований на земельній ділянці площею 4 168 м-2. Даний факт (щодо розміру земельної ділянки) підтверджується актом депутатів Бучанської селищної ради від 22.02.1974 року та рішенням виконкому Iрпінської міської ради № 454 від 08.07.1974 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що позивачі у справі не надали суду доказів того, що вони у встановленому законодавством порядку ст. 22 ЗК УРСР (у редакції від 08.07.1970 року), ст. 22 ЗК УРСР (у редакції від 18.12.1990 року) та ст. 125 ЗК України набули право користування земельною ділянкою, тому підстав вважати, що вказане їх право порушено немає. Більш того в матеріалах справи містяться документальні підтвердження того, що станом на 2000 рік біля вказаного будинку мається в наявності земельна ділянка площею 3856.4 м-2, що значно більше ніж у позивачів перебувало у фактичному користування на момент набуття права власності на житловий будинок та видачі наказу № 583 по радгоспу "Рубежівський" від 30.12.1981 року.

Тобто, з наведеного вище слідує, що суди вдалися до з'ясування питання про право користування земельною ділянкою та про встановлення права власності на земельну ділянку і предметом дослідження у судах, як це вбачається з матеріалів справи, були представлені сторонами докази саме з цих питань, в той час, як 21.02.2006 року ухвалою Iрпінського міського суду Київської області позовні вимоги ОСОБА_1 ОСОБА_2до Бучанської селищної ради, виконкому Iрпінської міської ради про визнання рішення виконкому Iрпінської міської ради Київської області № 31/4 від 22.01.1991 року, рішення сесії Бучанської селищної ради Київської області від 21.10.1999 року недійсними та позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2до ОСОБА_3, Бучанської селищної ради, третя особа відділ архітектури Iрпінської міської ради, про визнання державного акту про право приватної власності на землю недійсним, знесенні сараю, літньої кухні, відшкодуванні матеріальної і моральної шкоди та визнання права власності на землю та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ОСОБА_2про захист права власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою роз'єднано в окремі провадження. Притягнуто до участі в розгляді адміністративного позову ОСОБА_1 ОСОБА_2до Бучанської селищної ради, виконкому Iрпінської міської ради про визнання рішення виконкому Iрпінської міської ради Київської області № 31/4 від 22.01.1991 року, рішення сесії Бучанської селищної ради Київської області від 21.10.1999 року недійсними в якості третьої особи ОСОБА_3.

При роз'єднані позовних вимог в окремі провадження суд керувався статтями 126, 201, пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (1618-15) і зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2до ОСОБА_3, Бучанської селищної ради, третя особа відділ архітектури Iрпінської міської ради, про визнання державного акту про право приватної власності на землю недійсним, знесенні сараю, літньої кухні, відшкодуванні матеріальної і моральної шкоди та визнання права власності на землю, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ОСОБА_2про захист права власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою до розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ОСОБА_2до Бучанської селищної ради, виконкому Iрпінської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання рішення виконкому Iрпінської міської ради Київської області № 31/4 від 22.01.1991 року, рішення сесії Бучанської селищної ради Київської області від 21.10.1999 року недійсними і продовжив розгляд справи, яка була розглянута по суті Iрпінським міським судом Київської області 01.06.2006 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , тобто в адміністративному провадженні.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, суддя, після роз'єднання позовів всупереч вимог статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не відкрив провадження у адміністративній справі. На порушення норм процесуального права судом першої інстанції не звернув уваги і суд апеляційної інстанції.

Оскільки, при розгляді справи судами були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору і ці порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2задовольнити частково.

Постанову Iрпінського міського суду Київської області від 01.06.2006 року та постанову апеляційного суду Київської області від 16.11.2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .