Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.I.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

21 вересня 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що наказом Заступника Міністра внутрішніх справ України від 29 листопада 2003 року №820 о/с його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ згідно за підпунктом "б" пункту 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Просив зобов'язати відповідача:

- зарахувати до вислуги років у календарному обчисленні не надану чергову відпустку за 2003 рік;

- зарахувати до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця) строкову військову службу у Радянській Армії в укріпленому районі як військовослужбовцю, який ніс бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг;

- обчислити призначену пенсію з урахуванням 15% компенсації від розміру посадового окладу за постійну роботу з таємними документами в умовах режимних обмежень з виплатою заборгованості з часу звільнення на пенсію.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач, просив скасувати судове рішення та постановити нове про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

07 листопада 2003 року звернувся до Заступника Міністра внутрішніх справ України з рапортом про надання чергової відпустки за 2003 рік у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ. Але 28 листопада 2003 року подав рапорт, яким відкликав попередній рапорт та просив надати грошову компенсацію замість невикористаної відпустки за 2003 рік.

Наказом Заступника Міністра внутрішніх справ України від 29 листопада 2003 року №820 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставі підпункту "б" пункту 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР з виплатою компенсації за невикористану відпустку.

Позивачу призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . При її обчисленні включено час проходження строкової військової служби у Радянській Армії в період з 16 листопада 1983 року по 20 листопада 1985 року без пільгового обчислення, та не включенно 15% компенсації від розміру посадового окладу за постійну роботу з таємними документами в умовах режимних обмежень.

Пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (114-91-п) , передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що відпустка за 2003 рік не може бути зарахованою до вислуги років у календарному обчисленні, оскільки позивач не був у відпустці, а замість неї вибрав грошову компенсацію.

Відповідач правомірно не зарахував до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця) час проходження строкової військової служби у Радянській Армії, оскільки не було відомостей про те, що військова частина, де позивач проходив строкову службу, належить до укріпленого району.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) , в редакції, які були чинними на час призначення пенсії, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з таких видів грошового забезпечення:

- окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- окладу за військове або спеціальне звання;

- процентної надбавки за вислугу років;

- додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісячно (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Статтею 30 Закону України "Про державну таємницю" (3855-12) передбачено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України 15 червня 1994 року прийнято постанову №414 (414-94-п) "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці", якою передбачено, що надбавки за роботу в умовах режимних обмежень державні органи та інші бюджетні установи і організації здійснюють в межах бюджетних асигнувань, виділених на їх утримання.

Компенсація за роботу в умовах режимних обмежень на день виходу на пенсію позивачу не сплачувалася, тому не може бути включена в грошове забезпечення, з якого обчислюється.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням приведених вимог законодавства прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність порушень прав позивача.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для їх скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.