Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності незаконною, -

встановила:

В січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача, пов'язану з невиконанням положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року (2195-15) , а саме у двомісячний строк із дня опублікування цього Закону:

- подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

- вжити заходів щодо приведення пенсій пенсіонерів, які вийшли на пенсію до 1992 року, у відповідність із встановленим законом прожитковим мінімумом.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2006 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто з мотивів непідсудності її даному адміністративному суду.

З урахуванням наданих роз'яснень заявник у березні 2006 року з цією ж позовною заявою звернувся до місцевого суду за місцем проживання, а саме - до Попільнянського районного суду Житомирської області, який своєю ухвалою від 23 березня 2006 року залишив її без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 106 КАС України (2747-15) .

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 04 травня 2006 року зазначену ухвалу районного суду залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 108 КАС України (2747-15) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Ухвалою судді Попільнянського районного суду від 23.03.2006 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 106 КАС України (2747-15) , зокрема, в ній не було зазначено найменування суду до якого подається позовна заява, не сплачено судовий збір за місцем розгляду справи та не додано документи, що підтверджують статус позивача як дитини війни.

Зазначений висновок підтверджується матеріалами позовної заяви, з яких вбачається, що після повернення її Печерським районним судом, заявник супровідним листом не змінюючи тексту направив її до Попільнянського районного суду.

Квитанція про сплату державного мита на реквізити Печерського районного суду також обгрунтовано не була прийнята Попільнянський судом, оскільки банківські реквізити цих установ різні, на що не звернув уваги позивач.

Стаття 106 КАС України (2747-15) не містить виключень і поширюється на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильним, оскільки такі відповідають вимогам чинного законодавства.

Встановлено і це вбачається з наданих матеріалів, що при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій не було допущено порушень норм процесуального права та відсутні, передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують і до уваги взятими бути не можуть.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 травня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .