Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Гуліди Л.В.,

представників відповідача – Казанцевої В.Л., Коваль О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року

у справі № А23/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково – учбово – виробничої фірми "Прецизіонтруб-ЮГ"

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень, -

У січні 2006 року ТОВ науково – учбово – виробнича фірма "Прецизіонтруб-ЮГ" звернулось до суду з позовом до Нікопольської ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 02 серпня 2005 року № 0001662342/0/29618 та № 0001652342/0/29617.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року, позов задоволено частково.

Визнані нечиними податкове повідомлення – рішення Нікопольської ОДПІ № 0001662342/0/29618 від 02 серпня 2005 року та податкове повідомлення – рішення Нікопольської ОДПІ № 0001652342/0/29617 від 02 серпня 2005 року в частині визначення податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 100823, 26 грн., із яких основний платіж - 77 889, 43 грн., штрафні (фінансові) санкції – 22933, 83 грн.

Стягнуто з Нікопольської ОДПІ на користь ТОВ науково – учбово – виробничої фірми "Прецизіонтруб-ЮГ" 3, 40 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення обґрунтовані та винесені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а доводи касаційної скарги безпідставні, просить касаційну скаргу Нікопольської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року – без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Нікопольська ОДПІ провела виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ науково – учбово – виробничої фірми "Прецизіонтруб-ЮГ" за період з 01 січня 2004 року по 31 березня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 111/23100388808 від 29 липня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено, що в порушення підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем не була включена до складу валового доходу вартість основних фондів, товарів та послуг, які внесені до статутного фонду без реєстрації змін в установчі документи згідно вимог чинного законодавства, вартість оприбуткованих обрізів та стружки не була включена до складу валового доходу у періоді оприбуткування, до валового доходу також не в повному обсязі була включена кредиторська заборгованість, по якій минув термін позовної давності.

В порушення підпункту 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем було завищено суму амортизаційних відрахувань на вартість придбаних основних фондів у 2004 році

Крім того, в акті було встановлено, що в порушення підпункту 7.4 1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем було завищено суму податкового кредиту на суму податку на додану вартість з придбаних основних фондів, які були придбані за рахунок прибутку підприємства та не підлягають амортизації.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки було зроблено висновок про заниження податку на прибуток за 2004 рік та за І квартал 2005 року на суму 78664, 34 грн., у тому числі за 2004 рік на 73567, 92 грн., за І квартал 2005 року на 5096, 42 грн., та про заниження податку на додану вартість на суму 3267, 87 грн.

02 серпня 2005 року Нікопольська ОДПІ на підставі акту перевірки прийняла наступні податкові повідомлення –рішення:

1) № 0001662342/0/29618, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4901, 81 грн., у тому числі 3267, 87 грн. – основний платіж та 1633, 94 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

2) № 0001652342/0/29617, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 101754, 00 грн., у тому числі 78664, 34 грн. – основний платіж та 23089, 66 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що належні первинні документи, які б підтверджували факт проведення господарської операції з внесення змін до основних фондів, товарів та послуг до статутного фонду, відсутні, зміни до статутного фонду в установленому законодавством порядку не зареєстровані, а тому висновок акту перевірки про заниження валового доходу за 2004 рік на 271402, 91 грн. є безпідставним.

Спростовуючи висновок акту про порушення підпункту 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суди попередніх інстанцій посилались на те, що відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають також витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, а тому позивачем правомірно визначена сума амортизаційних відрахувань на вартість основних фондів в розмірі 21387, 12 грн. з урахуванням того, що позивачем були придбані основні засоби у 2004 році внаслідок здійснення господарської діяльності для використання у власній господарській діяльності, у зв’язку з чим були понесені відповідні витрати в грошовій формі, що підтверджується первинними документами.

На підставі висновку про відсутність з боку позивача порушення підпункту 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суди попередніх інстанцій зробили висновок про безпідставність донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 3267, 87 грн. з посиланням на положення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Частково погоджуючись з висновками акту перевірки про заниження валового доходу за 2004 рік на суму 18801, 72 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що із загальної кількості обрізів (9 кг), яка виникла під час переробки трубної заготовки ТОВ "Металагротрейд", фактично позивачем було повернуто лише 9, 9 кг, а 2, 1 кг обрізів залишились у нього і були ним оприбутковані і відповідно до підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підлягають включенню до валового доходу, у зв’язку з чим висновок про заниження валового доходу з цього приводу та про заниження податку на прибуток є правомірним лише в сумі 34, 10 грн. та в сумі 8, 51 грн. відповідно.

При цьому суди посилались на те, що первинні документи, відповідно до яких відповідачем був зроблений висновок про те, що вся заготовка, яка передавалась на переробку в трубну продукцію ЗАТ "НЗСТ" "ЮТіСТ" та ДП "НТЗ", позивачу не належала та не обліковувалась у нього на балансі, в акті перевірки не зазначені та в матеріалах справи відсутні.

Погодившись з висновком акту перевірки про заниження позивачем валового доходу за І кварталі 2005 року на суму 3065, 63 грн., суди попередніх інстанцій посилались на те, що станом на 01 грудня 2004 року у позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед постачальником ВАТ "ДТЗ" на загальну суму 18393, 80 грн., у тому числі податок на додану вартість – 3065, 63 грн., строк позовної давності якої минув. Сума кредиторської заборгованості в розмірі 15328, 17 грн. (за виключенням суми податку на додану вартість) була включена позивачем до валового доходу у І кварталі 2005 року.

Посилаючись на те, що положення підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачають можливості виключення із загальної суми заборгованості, яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, суми податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність висновку акту перевірки про заниження валового доходу за І квартал 2005 року на 3065, 63 грн. та про заниження податку на додану вартість на 766,40 грн.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено.

ТОВ науково – учбово – виробнича фірма "Прецизіонтруб-ЮГ" є правонаступником малого науково-учбово-виробничого підприємства "Прецизіонтруб-Південь".

Згідно установчих документів розмір статутного фонду позивача становить 24, 16 грн.

Протягом 2004 року позивачем були придбані основні фонди, товари та послуги по обслуговуванню основних засобів на загальну суму 271 402, 91 грн. внаслідок операцій купівлі-продажу з третіми особами, що підтверджується відповідними первинними документами (акти про приймання, платіжні доручення, накладні, товарні чеки), для використання у власній господарській діяльності.

Згідно протоколу засідання засновників товариства ТОВ науково – учбово – виробничої фірми "Прецизіонтруб-ЮГ" № 1 від 28 січня 2005 року учасники товариства постановили збільшити статутний фонд за рахунок придбання основних фондів в сумі 271 402, 91 грн.

При цьому зміни щодо статутного фонду станом на 01 серпня 2005 року в установленому порядку не зареєстровані, що підтверджено довідкою виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 02 серпня 2005 року № 6/0214-2889.

Угоди, на підставі яких позивачем були отримані зазначені основні фонди, товари та послуги, носять компенсаційних характер, тобто передбачають сплату вартості таких товарів, послуг.

Придбані основні засоби відображені в бухгалтерському обліку на рахунку 109 – "Інші основні засоби".

За даними бухгалтерського обліку підприємства (бухгалтерський рахунок № 40 "Статутний капітал") розмір статутного фонду на 01 квітня 2004 року склав 284 910, 00 грн. (головна книга за 2004 рік).

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського кодексу України товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру (ч. 3 ст. 87 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення місяться в Законі України "Про господарські товариства" (1576-12) , зокрема, в ст. 16.

Зміни до статутного фонду ТОВ науково – учбово – виробничої фірми "Прецизіонтруб-ЮГ" в установленому порядку не зареєстровані.

Згідно з вимогами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належні первинні документи, які б зафіксували факт проведення господарської операції з внесення основних фондів, товарів та послуг по обслуговуванню основних засобів до статутного фонду ТОВ науково – учбово – виробничої фірми "Прецизіонтруб-ЮГ" в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, відсутні.

Згідно з підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Позивачем були придбані основні фонди, товари та послуги по обслуговуванню основних засобів на загальну суму 271 402, 91 грн. за рахунок грошових коштів підприємства, тобто вартість основних фондів, товарів та послуг по обслуговуванню основних засобів не відноситься до безповоротної фінансової допомоги та вартості безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) платнику податку в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність включення до валового доходу 271402, 91 грн. за 2004 рік.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач згідно з вимогами підпункту 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) правомірно амортизував витрати в сумі 21387, 12 грн. на придбання основних фондів, які були придбані ним у 2004 році за грошові кошти для використання у власній господарській діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли вірного висновку про безпідставність донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 3267, 87 грн. з посиланням на положення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки суди правильно посилались на те, що позивачем були придбані основні фонди, які підлягають амортизації, у зв’язку з чим суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, підлягають віднесенню до податкового кредиту.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем були укладені договори про переробку давальницької сировини, відповідно до яких позивач (замовник) передавав трубну заготовку на переробку в трубну продукцію виконавцям: ЗАТ "НЗСТ "ЮТІСТ" згідно договору № 01-500 від 09 березня 2004 року та ДП "НТЗ" згідно договору № 86/312 від 17 липня 2003 року.

В межах договору № 01-1500 від 09 березня 2004 року позивачем для переробки передавалась як власна заготовка, отримана ним відповідно до договорів купівлі-продажу, поставки заготовки трубної, металопродукції (договори № 15/2003 від 14 липня 2003 року, 20-07/2003 від 20 березня 2003 року з ПФ "Явір", № 1/2003-1 від 14 березня 2003 року з ТОВ "Техспецснаб") так і заготовка, отримана для переробки від ТОВ "Металагротрейд" за відповідним договором про переробку давальницької сировини № 09/2004 від 16 липня 2004 року в кількос ті 0, 820 тонн.

В межах договору № 86/312 від 17 липня 2003 року з ДП "НТЗ" позивачем передавалась на переробку тільки заготовка, яка належала позивачеві на праві власності.

Відповідно до умов договору № 09/2004 від 16 липня 2004 року про переробку давальницької сировини (трубної заготовки) в трубну металопродукцію, укладеному між позивачем та замовником ТОВ "Металагротрейд", позивач зобов’язувався здійснити для замовника приймання та переробку заготовки в трубну продукцію.

Згідно акту приймання трубної заготовки із титанового сплату марки ВТ14, складеним позивачем та ТОВ "Металагротрейд", замовником передана на переробку трубна заготовка в кількості 0, 820 тонн, із якої позивач відповідно до специфікації № 1 до договору № 09/2004 від 16 липня 2004 року повинен виготовити трубну продукцію м/с ВТ14 в кількості 14 шт./0,73 тонни, а обрізі та стружка повернути замовнику.

Зазначена кількість трубної заготовки за актом приймання-передач № 4 від 20 серпня 2004 року була передана позивачем на переробку ЗАТ "НЗСТ "ЮТІСТ" відповідно до умов договору № 01-1500 від 09 березня 2004 року.

Із переданої на переробку трубної заготовки в кількості 0, 820 тонн марки сплаву ВТ14, яка належала ТОВ "Металагротрейд", виконавцем ЗАТ "НЗСТ "ЮТіСТ" виготовлено трубу марки ВТ14 в кількості 14 шт. 0, 78 тонн, а також виникли обрізі ВТ14 в кількості 0, 12 тонн, стружка ВТ14 - 0, 10 тонн, що підтверджено листом ЗАТ "НЗСТ "ЮТІСТ" № 38-06. Виготовлена трубна продукція, обрізі та стружка у вказаній кількості одержані позивачем відповідно до накладної на відпуск № 954 від 02 вересня 2004 року.

02 вересня 2004 року між позивачем та його замовником по договору № 09/2004 від 16 липня 2004 року (ТОВ "Металагротрейд") був підписаний акт приймання трубної продукції із титанового сплаву ВТ14, відповідно до якого позивачем повернена труба в кількості 780 кг із сплаву ВТ14, а також відходи - обрізі - 9, 9 кг, стружка – 26 кг.

Встановивши, що із загальної кількості 12 кг обрізів, які виникли під час переробки трубної заготовки ТОВ "Металагротрейд", фактично позивачем було повернуто лише 9, 9 кг, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вартість 2, 1 кг обрізів, які не належать позивачу та були ним оприбутковані, підлягає включенню до валового доходу у відповідності з вимогам підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу є правомірним лише в частині суми 34, 10 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 8, 51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Нікопольської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.