Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Цуркана М.I., Юрченка В.В., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя до ОСОБА_1, третя особа: УДАI УМВС України в Запорізькій області про стягнення збору на обов'язкове пенсійне страхування за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 березня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2005 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2004 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збору на обов'язкове пенсійне страхування. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач при придбанні автомобіля не сплатив збір на обов'язкове пенсійне страхування. Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя просило суд стягнути з відповідача 112,71 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2005 року залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 березня 2005 року, яким в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права. Зокрема, позивач зазначає, що судами неповно з'ясовані обставини справи; висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що 15 жовтня 2002 року ОСОБА_1. зареєструвала у МРЕВ №2 УДАI УМВС України в Запорізькій області автомобіль ВАЗ 2108 і їй видані технічний паспорт НОМЕР_1та відповідні номерні знаки. В підтвердження оплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1. була надана квитанція від 14 жовтня 2002 року про сплату 112, 71 грн. При розгляді справи позивачем не було надано доказів, про те, що квитанція про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підробленою.

Згідно п.7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Статтею третю зазначеного Закону передбачено, що платники збору, визначені пунктами 5-10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують па рахунок Кримського республіканського, обласних. Київського і Севастопольського міських управлінь Пенсійного фонду України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.30 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У випадках, коли щодо витребування доказів для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд за їх клопотаннями сприяє у витребуванні таких доказів.

Враховуючи наведене суди зробили правильний висновок, про те, що відповідачем виконано обов'язок по сплаті зазначеного збору та до його обов'язку не входить контроль надходження сплачених коштів до ПФУ. Оскільки позивачем не надано доказів про те, що ненадходження коштів до ПФУ сталося з вини відповідача та позивачем не надано доказів про підроблення квитанції про сплату збору, то судами обгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 червня 2005 року та рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 березня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .