Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.I.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: Барабаш Ю.В., Обліцова В.С.

прокурора: Кудінова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2006р.

у справі № А-36/250

за позовом Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Домашнє лото"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

за участю прокурора Бабушкінського району м.Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 12.07.2005р. :

№0002232306/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1208026 грн.,

№0002212306/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 81570 грн.,

№0000402306/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 341885 грн. - штрафні санкції,

№0000392306/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1330 грн. - штрафні санкції.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2005 р. в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення рішення від 12.07.2005 р. №0002232306/3, №0002212306/3, №0000402306/3, №0000392306/3.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення апеляційної інстанції - без змін, представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів п.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена комплексна документальна перевірка з питань дотримання позивачем податкового законодавства, правильності обчислення і своєчасності внесення державних податків та інших обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2003 р. по 30.06.2004 р., за результатами якої складено акт № від 22.10.2004 р.

На підставі акту перевірки, з врахуванням результатів адміністративного оскарження, прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002212306/3 від 12.07.2005 р., яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток в розмірі 81570 грн., у тому числі 57700 грн. основний платіж та 23870 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000392306/3 від 12.07.2005 р., яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток в сумі 1330 грн. - штрафні санкції у зв'язку з допущенням відповідачем помилки при здійсненні розрахунків; №0002232306/3 від 12.07.2005 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 1208026 грн., у тому числі 805777 грн. та 402249 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та №0000402306/3 від 12.07.2005 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 341885 грн. - штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з допущенням відпо відачем помилки при здійсненні розрахунків.

Перевіркою встановлено здійснення позивачем діяльності з реалізації карток для участі у грі "телевізійне парі-казіно "Домашнє парі", яку не можна вважати прийняттям ставок, оскільки реалізація карток - це продаж гравцю права на участь у розіграші призу.

У зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку, з чим погодився суд першої інстанції, що позивач, здійснюючи реалізацію краток, які мають номер та серію, є власністю позивача та реалізуються ним за компенсацію (грошові кошти), та не здійснюючи оподаткування зазначених операцій, порушив вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Крім того, позивачем, внаслідок неправомірного використання пільги передбаченої пп.3.2.4 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , віднесення в періоді, що перевірявся, до складу валових витрат сум податку на додану вартість на загальну суму 203000 грн., завищено валові витрати.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, та задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що приймання позивачем ставок в обмін на картки підпадає під визначення пп.3.2.4 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , згідно якого не є об'єктом оподаткування операції з прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в гральних автоматах та іншому гральному устаткуванні.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції судова колегія не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України (2747-15) обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2005 р., яке набрало законної сили, у справі №38/24 за позовом ДПI у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська до ПП з іноземними інвестиціями "Домашнє лото" про стягнення заборгованості, Експертно-апеляційна рада при Держпідприємництві України рішенням №32 від 25.11.2003 року встановила, що зміст тексту гри "Телевізійне парі-казіно "Домашнє парі" не відповідає вимогам, що встановлені Ліцензійними умовами з випуску та проведення лотерей, а тому діяльність позивача з організації та проведення гри не відноситься до виду діяльності з організації та проведення лотерей.

Спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, а єдиним уповноваженим органом на визначення виду діяльності, що підлягає ліцензуванню є Експертно-апеляційна рада при Держпідприємництві України, висновком якої встановлено нездійснення відповідачем діяльності, щоб вимагала наявність ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, та зазначено про необхідність прийняття відповідного нормативно-правового акту для врегулювання вимог для провадження відповідної діяльності.

Доказів того, що реалізація карток для участі в даній грі є саме прийняттям ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в гральних автоматах та іншому гральному устаткуванні, суду не надано.

За таких обставин, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції про правомірне визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за спірними податковими повідомленнями-рішеннями з операцій по продажу карток для участі у грі "Телевізійне парі-казіно "Домашнє парі", правильним.

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, у відповідності до вимог закону, дійшов вірного висновку, про відсутність підставі для задоволення позову, у зв'язку з чим, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій - скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2006р. скасувати.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2005 р. залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.