Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

з участю секретаря судового засідання Семяністої С.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради (далі - Авдіївське УПСЗН) про усунення порушених прав та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 3 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 2 червня 2006 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про усунення порушених прав та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення.

Вимоги обґрунтовував тим, що він, як інвалід другої групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи має право згідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Зазначав, що йому була виплачена допомога на оздоровлення за 2003 та 2004 роки в сумі 26 гривень 70 копійок, за 2005 рік - 120 гривень, що не відповідає вимогам указаного Закону. Зокрема вказував, що Авдіївським УПСЗН не доплачено допомогу на оздоровлення за 2003 рік в розмірі 898 гривень 30 копійок, за 2004 рік - 1158 гривень 30 копійок, за 2005 рік -1430 гривень, а всього на суму 3486 гривень 60 копійок.

Вважав, що в порушення вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при нарахуванні щорічної допомоги, відповідач керувався постановами Кабінету Міністрів України № 836 (836-2005-п) від 26 липня 2005 року та № 562 (562-2005-п) від 26 липня 2005 року.Чим, відповідач не правильно визначив правову норму - застосував постанови Кабінету Міністрів України, які мають нижчу юридичну силу ніж закони України.

Просив зобов'язати відповідача виплатити йому допомогу на оздоровлення в повному розмірі.

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 03 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02 червня 2006 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 836 (836-2005-п) від 26 липня 2005 року та № 562 (562-2005-п) від 26 липня 2005 року.

Такий висновок суду не відповідає нормам матеріального права та зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи.

Згідно статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати в період 2003 - 2005 років встановлювався законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" та підвищувався на відповідні роки законами України "Про державний бюджет України".

Отже, під час вирішення цього спору судам слід було керуватися зазначеними законами, які мають вищу юридичну силу ніж наведені вище постанови Кабінету Міністрів України.

За таких порушень норм матеріального права оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Для правильного вирішення спору необхідно перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду щодо стягнення компенсації за минулі роки та провести відповідні перерахунки. За правилами частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції позбавлений такої можливості.

З огляду на викладене справу необхідно направити в суд першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 3 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 2 червня 2006 року скасувати та направити справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.