К-14460/07 Про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, а також першої та другої податкових вимог - 25.03.2008 Прийняття

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, з урахуванням послідуючого уточнення позовних вимог, подано позов про визнання протиправними та скасування рішень Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, від 12.10.2005р. № 0000322303/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 815 грн., від 20.01.2006р. № 1 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, а також першої та другої податкових вимог, відповідно, від 25.10.2005р. № 1/110 та від 05.12.2005р. № 2/120 із зазначенням в них загальної суми податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 5 815 грн.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 22.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р. у справі № 10/691-НМ позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення від 12.10.2005р. № 0000322303/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 815 грн., першу податкову вимогу від 25.10.2005р. № 1/110 та другу податкову вимогу від 05.12.2005р. № 2/120.

Судові рішення мотивовані тим, що перевірка здійснена за місцем проживання позивача, а не за місцем реєстрації об'єкта торгівлі; номер акту перевірки змінювався; опис готівки містить численні виправлення та підпис невстановленої особи; акт відмови від підпису складений не в місці проведення перевірки; при визначенні суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків враховано особисті грошові кошти продавця ОСОБА_2, які знаходились не в місці проведення розрахунків; застосовані штрафні санкції не є податковими зобов'язаннями, а тому правові підстави для складання податкових вимог були відсутні; рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання дій по складанню акта перевірки протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. п. 1, 2 ст. 11, ч. 7 ст. - 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 2, п. п. 1, 2, 13 ст. 3, ст. ст. 15, 16, п. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій став акт № 000056 проведеної 29.09.2005р. перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності в якому встановлено факт реалізації товарів без її проведення через реєстратор розрахункових операцій та видачі розрахункового документа, а також невідповідності суми готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, сумі коштів на місці проведення розрахунків в розмірі 1 163 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно ч. ч. 7, 8 ст. 11-1 вказаного закону позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду; позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку; направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення (ч. 1, п. п. 1), 2) ч. 2 ст. 11-2 зазначеного закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином складений за результатами проведеної перевірки акт про виявлені під час її здійснення порушення, за умови невиконання посадовими особами органу державної податкової служби вимог законодавства стосовно надання платнику податків відповідних документів про право проведення перевірки та порушення порядку складання такого акту, що доведено судами попередніх інстанцій, в даному випадку не може бути підставою для прийняття відповідного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій по даній справі із зазначенням строку їх сплати відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) суперечить положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Слід зазначити, що позовні вимоги про визнання дій по складанню акта перевірки протиправними, враховуючи їх уточнення позивачем, судами першої та апеляційної інстанцій не розглядались, а правомірність визнання протиправними та скасування першої та другої податкових вимог відповідачем не оскаржується.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, касаційну скаргу слід залишити без задоволення а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Попільнянському районі без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 22.11.2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007р. у справі № 10/691-НМ - без змін.