Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 р.

у справі № 5/2295-19/460А господарського суду Львівської області

за позовом приватного підприємства "Грінекс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Львівської області від 01.02.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 р., позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 01.02.2005 р. № 0000592320/0/2596 про зменшення в картці особового рахунку приватного підприємства "Грінекс" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 22 781,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти придбання ПП "Грінекс" товару /газово-бензинового навантажувача марки Тойота вартістю 136686,00 грн., в т.ч. ПДВ – 22781,00 грн./ у ТОВ "Мікро-Ф" на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2004 р. № 04/07-6 з видачею податкової накладної на вартість поставки та на відповідність дій позивача з включення підтвердженої податковою накладною суми податку на додану вартість до податкового кредиту вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В касаційні скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення в картці особового рахунку ПП "Грінекс" бюджетного відшкодування на суму 22781,00 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, викладений в акті перевірки ПП "Грінекс" від 01.02.2005 р. № 41/23-41631526866, про завищення позивачем суми податкового кредиту на зазначену суму у зв’язку з порушенням пункту 1.8 статті 1, пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на відсутність на момент перевірки позивача даних на підтвердження суми податкового зобов’язання постачальника газово-бензинового навантажувача по ланцюгу – ТОВ "Ландшафт", яке виступило постачальником ТОВ "Синевир", а останнє – в свою чергу постачальником ТОВ "Мікро-Ф", за операціями з придбання вказаного товару в якого позивач включив до податкового кредиту зазначену суму податку на додану вартість. При цьому згідно інформації ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, наданої на запит ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, ПП "Ландшафт" за юридичною адресою не знаходиться, а 28.10.2004р. рішенням Голосіївського районного суду м. Києва його установчі документи визнані недійсними /а.с. 14, 21/.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ (2505-15) , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) / підпункт 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті /.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку – покупця на податковий кредит кореспондується з податковим зобов’язанням іншого платника податку – постачальника товарів / послуг /, який зобов’язаний включити до податкових зобов’язань суму податку на додану вартість, сплачену /нараховану/ покупцем у ціні придбання товарів / послуг /.

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку – покупця постачальникам товарів / послуг / у зв’язку з придбанням товарів / послуг /.

Судом встановлено, що включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковою накладною від 22.07.2004р. № 0000630, яка відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Приєднані до справи письмові докази / копії рахунку-фактури від 21.07.2004р. № МФ-0000790, видаткової накладної від 22.07.2004р. № МФ-000644, акту прийому-передачі від 22.07.2004р. № 04-07/22-1, виписки банку від 21.07.2004р./ підтверджують факт придбання позивачем газово-бензинового навантажувача у ТОВ "Мікро-Ф" та факт здійснення розрахунку за придбаний товар / а.с. 28-32/.

Відповідно до встановлених у справі обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що зменшення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова задекларованої позивачем суми податкового кредиту та внаслідок цього зменшення в картці особового рахунку позивача суми бюджетного відшкодування не відповідає вимогам підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов’язку щодо сплати податків, зборів / обов’язкових платежів / вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ТОВ "Ландшафт", будь-яких доводів та доказів щодо обізнаності позивача із станом реєстрації, фінансово-господарської діяльності та податкового обліку цього підприємства та виконання ним обов’язку щодо сплати податку до бюджету відповідач не наводив.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.