Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Сіроша М.В.

Суддів Чалого С.Я.

Кравченко О.О.

Гончар Л.Я.

Харченка В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Фірма "Достаток" на постанову господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року у справі за позовом приватного підприємства"Фірма "Достаток" до Управління Пенсійного фонду України у м. Кам’янець-Подільському Хмельницької області про визнання протиправним проведення перевірки та скасування рішення,-

У травні 2006 року приватне підприємство "Фірма "Достаток" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління ПФУ в м. Кам’янець-Подільському про визнання протиправним проведення перевірки та скасування рішення від 21.04.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного Фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний та фіксований податок), сплачують внески до Пенсійного фонду України згідно з нормами спеціального законодавства, а саме Указу Президента України від 03.07.1998р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , яким передбачено, що юридичні особи перераховують 42% від сум єдиного податку до Пенсійного фонду України.

Стверджує, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та іншими законами до Указу не можуть бути внесені зміни, крім спеціального закону щодо спрощеної системи оподаткування, як передбачено п.4 Перехідних положень Конституції України (254к/96-ВР) .

Акцентує увагу на тому, що розпорядженням №58-р від І 0.03.2005р.КМУ за пропозицією ПФУ і згодою МФУ та ДПАУ припинено перевірки юридичних осіб-платників єдиного податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнодержавного соціального страхування до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.

Також вказує на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки, оскільки не з'ясовано, чи була вказана перевірка плановою, позаплановою або зустрічною. Стверджує, що про початок проведення перевірки позивача не було повідомлено за 10 днів, не вказано про підстави проведення перевірки. Вказує на те, що на численні письмові звернення позивача до Пенсійного фонду України з приводу безпідставності проведення перевірки результатів не дали.

Стверджує, що оскільки акт перевірки було складено із порушенням вимог чинного законодавства, прийняте відповідачем рішення є неправомірним і підлягає скасуванню.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ПП "Фірма "Достаток", в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Камянець-Подільському просить залишити судові рішення без змін, вважаючи їх законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПП "Фірма "Достаток" задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не нараховувались та не сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32% за період з 01.01.2005р. по 3103.2006р. Згідно акту від 21.04.2006р. за результатами перевірки Пенсійним фондом донараховано позивачу страхові внески за ставкою 32% у сумі 12300,11 грн. Рішенням від 21.04.2006р. на підставі п.4 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 5143 грн.99 коп.

Правильність розміру заборгованості позивачем не заперечується і не спростовується іншими розрахунками.

Суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної скарги, оскільки з 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. (1058-15) , № 1058-ІУ, ст. 15 якого визначено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок). Статтею 5 вказаного Закону регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечать. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки;порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків;стягнення заборгованості за цими внесками. Пунктом 1 ст. 11 Закону №1058-1У встановлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування ( фіксований податок, єдиний податок тощо). Згідно з п.1 ст. 14 Закону №1058-1У страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі п.6ч.2 ст. 17 Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. У ст. 18 Закону №1058-1У зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів. що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР (400/97-ВР) , яким разом із Законом №1058-1У (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги із нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності. Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст. 15 прикінцевих положень Закону №1058-1У (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення ст. 6 Указу президента України №727/98 (727/98) про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Ст.19 Закону №1058-1У встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці працівників.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що до даних правовідносин не може бути застосований Указ Президента України №727/98 (727/98) , а тому вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на законі.

Безпідставними є також і доводи касатора про неправомірність проведеної на підприємстві перевірки.

Підпунктом 2.3.2. пункту 2.3. статті 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2 (z0441-02) надано право управлінню Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському проводити планові, а також у передбачених законодавством випадках позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, установах, організаціях та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов’язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки та відомості с з питань, які виникають під час таких перевірок та застосовувати фінансові санкції, передбачені законом.

Судами встановлено, що приводом для проведеної позапланової перевірки стало не нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на фонд оплати праці ПП Фірма "Достаток" за період з 01.01,2005 року по 31.03.2006 року.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220,220-1,230- Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Достаток" відхилити, а постанову господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.