Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПI у Галицькому районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 21.12.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 року по справі № 5/1722-9/301 за позовом ТОВ "Фортуна-Львів" до ДПI у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсною другої податкової вимоги.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постанову Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06 березня 2006 року, позовні вимоги ТОВ "Фортуна-Львів" до ДПI у Галицькому районі м. Львова задоволено, визнано недійсною другу податкову вимогу.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 30 березня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.09.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПI у Галицькому районі м. Львова просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга ДПI у Галицькому районі м. Львова Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з врахуванням наступного.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що друга податкова вимога № 2/450 від 13.06.2005 року прийнята ДПI у Галицькому районі м. Львова з підстав невиконання ТОВ "Фортуна-Львів" першої податкової вимоги відповідача від 05.04.2005 року за № 1/311.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.08.2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2005 року, у справі за №5/1006-2/171 позовні вимоги ТОВ "Фортуна-Львів" задоволено, визнано недійсною першу податкову вимогу ДПI у Галицькому районі м. Львова №1/311 від 05.04.2005 року.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) , у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно із визначенням, наведеним в п.1.10 ст.1 зазначеного Закону, податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Податковим боргом, відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) вважається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Згідно з положеннями зазначеного Закону, узгодженим є податкове зобов'язання: або самостійно визначене платником податків у податковій декларації, яке є узгодженим з дня подання такої податкової декларації; або нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, яке вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , ст. 5 якого визначено розмір та порядок сплати вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, а також жодною іншою нормою чинного законодавства не передбачається подання декларацій із визначенням зобов'язань платника з плати за придбання торгового патенту.

Таким чином, узгодження податкового зобов'язання ТОВ "Фортуна-Львів" було проведено в результаті нарахування такого зобов'язання контролюючим органом відповідно до п. 4.2 і п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

В пункті 6.1 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

З аналізу зазначених норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та встановлених судами по справі обставин вбачається, що першій податковій вимозі, сформованій і надісланій ТОВ "Фортуна-Львів" повинно передувати податкове повідомлення.

Зважаючи на те, що податкового повідомлення (чи податкового повідомлення-рішення) із зазначенням підстави для нарахування податкових зобов'язань відповідачем не приймалося та не направлялося позивачу, суди прийшли до обгрунтованого висновку про відсутність підстав вважати доведеним факт наявності у ТОВ "Фортуна-Львів" податкового боргу, оскільки відсутній факт узгодження податкового зобов'язання.

Враховуючи, що перша податкова вимога ДПI у Галицькому районі м. Львова №1/311 від 05.04.2005 року, яка знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку із другою податковою вимогою в судовому порядку визнана недійсною, остання не може вважатися такою, що прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, суди прийшли до обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсною другу податкову вимогу № 2/450 від 13.06.2005 року.

Такий висновок суду відповідає вимогам чинного законодавства та встановленими по справі обставинами, доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій..

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ДПI у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 21.12.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.