Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р.

у справі № А-6/111-18/282-15/361 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Івано-Франківського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник"

до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2004р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р., позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 21.03.2003р. № 0001172600 про визначення Івано-Франківському державному комерційно-виробничому підприємству "Залізничник" податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток в загальній сумі 7375,00 грн., в тому числі 5900,00 грн. – основний платіж, 1475,00 грн. – штрафні санкції задоволено з підстав невідповідності висновку податкової інспекції, викладеному в акті перевірки від 21.03.2003р. № 267-26-2-259-01101424, про заниження вказаним підприємством податку на прибуток за І квартал 2001 року в сумі 5900,00 грн. положенням підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та невідповідності вищевказаного акту перевірки вимогам пунктів 1.5, 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429 (z1023-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311 (z1023-02) .

В касаційній скарзі ДПІ в м. Івано-Франківську просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 3 частини 1 статті 84, статті 105 ГПК України.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач спростовує викладені в ній доводи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновку ДПІ в м. Івано-Франківську, викладеного в акті про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Івано-Франківського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник" Львівської залізниці за період з 01.07.2000р. по 01.01.2003р. від 21.03.2003р. № 267-26-2-259-01101424, про заниження вказаним підприємством податку на прибуток за І квартал 2001 року в сумі 5900,00 грн.

Зазначеним актом перевірки зафіксовано: заниження позивачем валових доходів в ІV кварталі 2000 року та І кварталі 2001 року на доходи, отримані від надання БУ-4 послуг по харчуванню працівників, зайнятих на будівництві пансіонату "Синьогора" в с. Ст. Гута, у сумах 74,0 тис. грн. та 30,0 тис. грн. відповідно; завищення валових доходів за ІІІ квартал 2001 року на 83,8 тис. грн. у зв’язку з несвоєчасним податковим обліком доходів на зазначену суму, отриманих позивачем в результаті надання БУ-4 вищевказаних послуг; завищення позивачем валових доходів за 9 місяців 2002 року на 167,6 тис. грн. внаслідок збільшення валових доходів на суму недостачі поголів’я свиней вартістю 148790,32 грн., кормів вартістю 18859,50 грн. /далі - запасів/ замість збільшення валових витрат на цю суму відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; завищення валових витрат на 167,6 тис. грн., що відповідає сумі недостачі вказаних запасів; заниження позивачем валових витрат за ІV квартал 2000 року на 0,7 тис. грн. внеску до Державного інноваційного фонду України.

Таким чином, перевіркою встановлено завищення позивачем валових доходів на 147,4 тис. грн. /(83,8 тис. грн.. + 167,6 тис. грн.) – (74,0 тис. грн. + 30,0 тис. грн.)/ та валових витрат на 166,9 тис. грн. /167,6 тис. грн. – 0,7 тис. грн./, що в підсумку дорівнює 19,5 тис. грн. /166,9 тис. грн. – 147,4 тис. грн./, тобто 5,9 тис. грн. сумі податку на прибуток за ставкою 30%.

Разом з тим, в касаційній скарзі відповідач, доводячи перед судом касаційної інстанції помилковість висновку судів попередніх інстанцій про наявність законних підстав для задоволення позову, тобто для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 21.03.2003р. № 0001172600 на визначену в ньому суму податку, посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права лише в частині висновку судів про безпідставне збільшення позивачу валових доходів на 20194,75 грн. при встановленні в судовому процесі, що ця сума відповідає сумі ПДВ, яка була отримана позивачем в ціні послуг по харчуванню працівників, зайнятих на будівництві пансіонату "Синьогора" в с. Ст. Гута, наданих БУ-4, а відтак в силу підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказана сума не підлягає включенню до валових доходів, тоді як, на думку податкової інспекції, невідтворення цієї суми сумою ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку позивача виключає її оцінку як суми податку на додану вартість.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та правильного права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу /частина 1/; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі /частина 2/.

Встановивши, що 20194,75 грн. відповідає сумі ПДВ, яка була отримана позивачем в ціні послуг по харчуванню працівників, зайнятих на будівництві пансіонату "Синьогора" в с. Ст. Гута, наданих БУ-4, суд дав правильну правову оцінку цій обставині, застосувавши при цьому підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані /нараховані/ платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів /робіт, послуг/, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.