Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання дій протиправними щодо невиплати 50 % надбавки за особливі умови служби та зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2006 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В обгрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на те, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень були порушенні ст. ст. 22, 46, 55 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. ст. 12, 43, 48, 50, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , ст. ст. 7, 8, 9, 159 КАС України (2747-15) .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. проходив службу у внутрішніх військах та був звільнений з призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

На підставі Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , позивачу здійснено перерахунок призначеної пенсії, в зв'язку з чим збільшено грошове забезпечення, але не нараховано надбавку за особливі умови служби у розмір 50%.

Надбавка за особливі умови служби була встановлена Постановою Кабінету Міністрів України № 452 від 06.04.98 (452-98-п) , яка Постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 24.02.03 року (251-2003-п) була скасована.

Відповідно до грошового атестату позивача № 30 від 04.07.00, з даними якого позивач погодився, підписавши його, він не отримував за останньою штатною посадою надбавку за особливі умови служби. Дана надбавка не увійшла позивачу у розмір пенсії.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди обгрунтовано виходили з того, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) пенсія обчислюється з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, а позивач не отримував надбавки за особливі умови служби перед звільненням, тому відповідач не мав законних підстав нараховувати 50% надбавки за особливі умови служби.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки дії відповідача не порушили його права, свободи і законні інтереси, тому обгрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .