Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на постанову господарського суду Херсонської області від 22 червня 2006 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року

у справі № 13/212-АП-06

за позовом Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник - Державна податкова інспекція у Генічеському районі Херсонської області)

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення нарахованих штрафних (фінансових) санкцій, -

У травні 2006 року Генічеська МДПІ звернулась до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 600, 00 грн.

Постановою господарського суду Херсонської області від 22 червня 2006 року позов задоволено.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Генічеської МДПІ штрафні санкції в сумі 2 600, 00 грн. та на користь Державного бюджету України 26, 00 грн. державного мита.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року постанову господарського суду Херсонської області від 22 червня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 22 червня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Генічеська МДПІ провела перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці кафе "Екватор", що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт № 23-2/728к від 08 липня 2003 року.

Перевіркою була встановлена невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків до даних касового апарату в сумі 520, 00 грн., в результаті чого в акті перевірки зроблено висновок про порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

09 жовтня 2003 року на підставі акту перевірки Генічеська МДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001272330/2, яким суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 600, 00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що за результатами перевірки позивачем правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2 600, 00 грн., яка не була добровільно сплачена відповідачкою.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 600, 00 грн. на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що факт невідповідності суми готівки на місці проведення розрахунків сумі коштів денного звіту реєстратора розрахункових операцій, встановлений в акті перевірки, який був підписаний відповідачкою без зауважень, підтверджується також розпискою до акту перевірки.

В той же час, колегія суддів вважає, що стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 600, 00 грн. з відповідачки, як добровільно не сплачених, є безпідставним враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Враховуючи те, що фінансові санкції, передбачені ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, то ці санкції за своє природою є адміністративно - господарськими.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Порушення суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" було встановлено актом перевірки від 08 липня 2003 року.

З позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 600, 00 грн. Генічеська МДПІ звернулась у травні 2006 року.

Таким чином, позивачем був пропущений строк, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ДПІ у Генічеському районі Херсонської області (правонаступник - Генічеська МДПІ) є безпідставними.

Згідно з п. 5 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Враховуючи те, що Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не були передбачені строки застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 22 цього Закону, нормами ст. 250 Господарського кодексу України було обмежено термін застосування цих фінансових санкцій, тобто пом'якшено відповідальність, тому положення цієї статті відповідно до п. 5 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) застосовуються до відповідальності за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, постанова господарського суду Херсонської області від 22 червня 2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року підлягають скасуванню із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1задовольнити.

Постанову господарського суду Херсонської області від 22 червня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.