Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Євтушевського В.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на постанову Господарського суду Одеської області від 23.06.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року по справі № 11/152-06-3786А за позовом ТОВ "Інтерсервіс" до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Одеської області від 23.06.2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року, позовні вимоги ТОВ "Інтерсервіс" до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 18.10.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а також, судом не надано правову оцінку зазначеним в апеляційній скарзі доводам та фактам, не в повній мірі з’ясовані обставини, які мають значення для вирішення справи.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з врахуванням наступного.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000672301/0 від 22.02.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 78560,00 грн., з них: основний платіж – 60700,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 17860,00 грн., стали результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Інтерсервіс" за період з 01.04.2004 року по 01.10.2005 року, які були відображенні в акті за № 851/23-10/31689692 від 14.02.2006 року.

Зокрема, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п.5.5.2 п.5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був обґрунтований тим, що Воловик В’ячеслав Васильович на підставі довіреності № 2 від 26.07.2001 року на території України здійснює контроль над ТОВ "Ньюбауер Холдінгз Рига" та одночасно є посадовою особою АКБ "Порто-франко", уповноваженою здійснювати від імені АКБ "Порто-франко" юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин.

При цьому, судами було встановлено, що довіреність № 2 від 26.07.2001 року видана ТОВ "Ньюбауер Холдінгз Рига", на яку посилається відповідач, було анульовано з 31.12.2001 року, що підтверджується листами від 12.04.2006 р. та 26.05.2006 року.

Згідно із вимогами, передбаченими ст. 67 ЦК УРСР, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном (за межами України) і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Таким чином, довір еність № 2 від 26.07.2001 року видана ТОВ "Ньюбауер Холдінгз Рига" вважається такою, що втратила чинність з 31.12.2001 року.

Як вбачається зі змісту довіреності № 2 від 26.07.2001 року, ТОВ "Ньюбауер Холдінгз Рига" уповноважило Воловика В.В. представляти інтереси Засновника на території України, тобто Воловик В.В. є довіреною особою зазначеного товариства, а не його посадовою особою.

Актом перевірки від 14.02.2006р. №851/23-10/31689692 встановлено, що згідно бази даних СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області Воловик В.В. обіймає посаду голови правління АКБ "Порто-франко" з 05.04.2004 року по теперішній час, тобто, на момент складання та підпису кредитних договорів № 06/1 від 19.02.2002 року, №226/3-04 від 11.08.2004 року, № 1202/5-05 від 21.09.2005 року Воловика В.В. не можна вважати таким, що підпадає під ознаки пов’язаної особи в розумінні п.1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи викладене, відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для ствердження про завищення позивачем у перевіряємому періоді розміру валових витрат на 322000грн., що складає суму відсотків сплачених на користь АКБ "Порто-франко" та безпідставність висновків відповідача про наявність у Воловика В.В. ознак пов’язаної особи у розумінні п.п.5.5.2 п.5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо висновку податкового органу, закріпленого в акті перевірки № 851/23-10/31689692 від 14.02.2006 року, про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на 74000 грн. за перше півріччя 2005 року, виходячи з того, що вказані амортизаційні відрахування здійснені позивачем на основні фонди, що не використовувалися у господарській діяльності платника податку, а саме на комбайни та обладнання для виробництва водонагріваючих баків, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, обґрунтовано прийшов до висновку щодо відсутність в діях ТОВ "Інтерсервіс" порушень приписів пп.8.2.1. п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при здійсненні таких амортизаційних відрахувань.

Так, судами було встановлено, що сума амортизаційних відрахувань 74000 грн. здійснених позивачем за перше півріччя 2005 року складається, крім відрахувань на комбайни та обладнання для виробництва водонагріваючих баків, також і з амортизаційних відрахувань на інше майно, що підтверджується описом основних фондів та відомістями нарахування зносу.

Два зернозбиральних комбайни марки МР 40 К8 були передані у 2002 році до статутного фонду позивача у якості іноземної інвестиції від ТОВ "Ньюбауер Холдінгз Рига" і в тому ж році віднесені позивачем до основних фондів, з метою отримання кредиту для здійснення господарської діяльності, передані у заставу.

Згідно із визначенням, наведеним в п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Надання зернозбиральних комбайнів у заставу, укладення договору застави для отримання кредиту за кредитним договором № 06/01 від 19.02.2002 р. на здійснення поточної діяльності відповідає зазначеному визначенню, оскільки укладення договору застави направлено на виникнення взаємних прав і обов’язків сторін, що за своїм змістом і є господарською діяльністю.

Обладнання для виробництва водонагріваючих баків поступово придбавалося позивачем і не могло бути використаним до збирання і монтажу, однак це майно також, було призначено для використання у господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.п.8.2.1. п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до основних фондів відносяться матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку.

При цьому законодавством не передбачено обов’язковість безпосереднього використання матеріальних цінностей у господарській діяльності для визнання їх як основних фондів та нарахування на них амортизації.

З огляду на зазначене, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000672301/0 від 22.02.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 78560,00 грн., з них: основний платіж – 60700,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 17860,00 грн.

Висновки судів відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам законодавства, діючого на момент спірних правовідносин і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 23.06.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.