Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.03.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 р.

у справі № 28/607-33/95

за позовом Акціонерного товариства "Україна-Холдинг-Лізинг"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У справі заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у Подільському районі м.Києва №322-23-70-16282673/3541 від 24.04.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 970,00 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.03.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 р., позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності - ВАТ "Україна-Холдинг-Лізинг", за результатами якої складено акт №23-704 від 16.04.2003 р., яким встановлено порушення позивачем п.п.1, 2 і 5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на суму 970,00 грн. за порушення законодавства про застосування РРО.

Як встановлено у справі перевірка позивача проводилась ревізорами-інспекторами відповідача Iваницею С.П. та Вихором I.В. на підставі посвідчень №440 від 16.04.2003 р. та №441 від 16.04.2003 р. на проведення перевірки ВАТ "Україна-Холдинг-Лізинг", в тому числі, з питань порядку проведення розрахунків із споживачами на предмет дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Відповідно до ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.4 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють у межах свої повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги.

Частиною першою ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Частиною другою ст.15 цього Закону передбачено, що органи державної податкової служби України шляхом проведення оперативних перевірок вправі здійснювати лише контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземній валюти.

Проведення оперативних перевірок осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, чинним законодавством України відповідачу на даний час не надано.

Відповідно до ч.4 ст. 16 названого Закону планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Визначення понять планова та позапланова перевірка, а також порядок їх проведення встановлено Указом Президента України від 23.07.1998р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) .

Факт надання позивачем послуг по виготовленню візитних карток без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО відсутній) та без видачі відповідного розрахункового документу на повну суму проведеної розрахункової операції за твердженням відповідача встановлено при замовленні перевіряючи ми візитних карток у кількості 300 шт. на ім'я Iваниці Сергія Петровича як директора ТОВ "Кипарис".

При цьому, належних доказів проведення контрольної закупки (замовлення послуг) відповідачем суду не надано та в акті перевірки про це не зазначено.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на час проведення перевірки працювала у позивача на посаді начальника відділу поліграфії та була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа.

Доказів того, що візитки виготовлялись позивачем, а не ОСОБА_1 особисто як приватним підприємцем, суду не надано.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій, що Акт перевірки від 16.04.2003 р. не може бути підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, оскільки фактично посадовими особами здійснена контрольна закупка, а не перевірка позивача, використання власних готівкових коштів під час проведення перевірки та контрольної закупки не допускається, крім того, з матеріалів справи вбачається, що перевіряючі звертались до ОСОБА_1 з метою придбання послуг, тобто, як споживачі, а не як посадові особи Державної податкової служби, а задоволення власних потреб під час перевірки не допускається, оскільки це викликає сумніви в неупередженості перевіряючих і може бути розцінено, як провокація суб'єкта господарювання або як використання службового становища в особистих цілях, є правильними.

Вірними є і висновки судів, що діяльність в сфері розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу визначається спеціальним Законом "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , який визначає правові засади застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і не установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з питань податків та зборів (обов'язкових платежів).

Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно якого штраф за порушення приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не відноситься до податкових платежів, а тому не може бути податковим зобов'язанням у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визначення відповідачем податкового зобов'язання у вигляді штрафної санкції за порушення вимог ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли правильні рішення, і не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва відхилити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 21.03.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.