Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Замезі Ю.I.

розглянувши в порядку письмово провадження касаційні скарги ОСОБА_1та прокурора м. Докучаєвська Донецької області на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 11.04.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області 15.06.2006 р. по справі за позовом прокурора м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -

встановила:

У лютому 2006 року прокурор м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2001-2004 роки.

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 11.04.2006 р. у задоволенні позовних вимог прокурору м. Докучаєвська в інтересах ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15.06.2006 р. вказане судове рішення залишено без змін.

На зазначені судові рішення надійшли касаційні скарги ОСОБА_1. та прокурора м. Докучаєвська Донецької області, в яких ставиться питання про їх скасування та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради.

На момент звернення до суду управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області було виплачено позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2001 - 2004 роки в розмірі 21,50 грн. за кожен рік, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. № 836 (836-96-п) . Оскільки розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 (836-96-п) суперечить вимогам частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) прокурор м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1. звернувся до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам III групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Частиною 5 статті 48 вищенаведеного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Статтею 89 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1801-15) від 17.06.2004 р. № 1801 встановлено з 01.01.2004 р. розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, а з 01.09.2004 р. - 237 грн. на місяць.

Статтею 83 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) від 25.03.2005 р. № 2505 встановлено з 01.01.2005 р. розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць, з 01.04.2005 р. - 290 грн. на місяць, з 01.07.2005 р. - 310 грн. на місяць, з 01.09.2005 р. - 332 грн.

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) № 796, стаття 89 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1801-15) від 17.06.2004 р. № 1801, стаття 83 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) від 25.03.2005 р. № 2505, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. № 836 (836-96-п) .

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2001 - 2004 роки, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Управлінням праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області ОСОБА_1. була виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2001 - 2002 рр. по 21,50 грн. 20.08.2004 р.; за 2003 рік - 21,50 грн. - 26.03.2004 р.; за 2004 рік - 21,50 грн. - 02.03.2005 р.

З урахуванням отриманої ОСОБА_1. суми 86,00 грн. (21,50 грн. х 4) та розміру заробітної плати, встановленої на момент виплати (20.08.2004 р. - 205,00 грн., 26.03.2004 р. - 205,00 грн., 02.03.2005 р. - 262,00 грн.), на корить позивача з управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області підлягає стягненню 3422,00 грн. ((205,00 грн. х 4) + (262,00 грн. х 4)) - 86,00 грн.) недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 - 2004 роки.

Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої і апеляційної інстанції допущено грубі порушення норм процесуального і матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому судові рішення слід скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

постановила:

Касаційні скарги ОСОБА_1та прокурора м. Докучаєвська Донецької області задовольнити.

Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 11.04.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області 15.06.2006 р. по справі за позовом прокурора м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення скасувати.

Позов прокурора м. Докучаєвська Донецької області в інтересах ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення задовольнити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_13422,00 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 - 2004 роки.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області судовий збір у розмірі 34,22 грн. до відповідного місцевого бюджету.

Постанова оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених ст.ст. 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .