Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Смоковича М. I.,

Весельської Т. Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О. В.,

Чумаченко Т. А.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 до посадових осіб Секретаріату Президента України - Керівника служби ОСОБА_2, Першого заступника керівника Служби з питань звернень громадян ОСОБА_3, Керівника Департаменту прийому громадян ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та поновлення порушених прав,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 9 червня 2006 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до посадових осіб Секретаріату Президента України - Керівника служби ОСОБА_2, Першого заступника керівника служби з питань звернень громадян ОСОБА_3, Керівника Департаменту прийому громадян ОСОБА_4 з позовом про визнання дій протиправними та поновлення порушених прав.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, вказував, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 3 серпня 2005 року визнано неправомірними дії головного консультанта служби з питань звернень громадян Секретаріату Президента України ОСОБА_5 по направленню його звернення за належністю до Генеральної прокуратури України, тобто органу, дії та бездіяльність якого оскаржувалися у зверненні.

З наміром потрапити на прийом до Керівника Секретаріату Президента України, дії підлеглої особи якого рішенням суду визнано неправомірними, він 5 серпня 2005 року звернувся до Секретаріату з відповідною заявою. Його заяву було зареєстровано, втім, у задоволенні такого прохання - відмовлено.

Того ж дня на вулиці, біля Секретаріату, він звернувся з аналогічним проханням до Керівника Департаменту прийому громадян ОСОБА_4, на що отримав пропозицію зачекати на відповідь.

Через деякий час, не отримавши відповіді, подав наступну заяву аналогічного змісту. Проте, на прийом того дня так і не потрапив.

Згодом, отримав письмову відповідь на свої заяви за підписом Першого заступника керівника служби з питань звернень громадян ОСОБА_3, в якому повідомлялося, що вичерпні відповіді на питання, порушені ним у зверненнях, були йому надані Керівником Департаменту прийому громадян ОСОБА_4 під час особистого прийому.

Наступне ж його звернення до Секретаріату Президента України щодо дій та бездіяльності посадової особи Генеральної прокуратури України було знову направлено для розгляду Генеральній прокуратурі України.

Просив, з урахуванням уточнень, визнати неправомірною бездіяльність Керівника Департаменту прийому громадян Секретаріату Президента України ОСОБА_4, який не прийняв його, визнати неправомірними дії Першого заступника керівника служби з питань звернень громадян Секретаріату ОСОБА_3, який надав неправильну відповідь на його звернення, а також визнати неправомірними дії зазначених осіб щодо невиконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 3 серпня 2005 року. Разом з цим, просив постановити відносно Міністерства юстиції України окрему ухвалу щодо порушення Конституції України (254к/96-ВР) .

Постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 14 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність заступника керівника Департаменту прийому громадян Секретаріату Президента України ОСОБА_4 щодо неприйняття ОСОБА_1 5 серпня 2005 року. Визнано неправомірними дії Першого заступника керівника Служби з питань звернень громадян Секретаріату Президента України ОСОБА_3 щодо надання ОСОБА_1 необ'єктивної відповіді на скарги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Окрім цього, постановлено окрему ухвалу на адресу Міністра юстиції України щодо недопущення виявлених порушень у подальшому та вжиття відповідних заходів реагування.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 9 червня 2006 року постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 14 березня 2006 року скасовано та відмовлено у задоволені позовних вимог. Також скасовано окрему ухвалу в даній справі.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення ОСОБА_1 до Секретаріату Президента України мотивоване невиконанням останнім рішення Печерського районного суду міста Києва від 3 серпня 2005 року. У зв'язку з цим, судом вірно зазначено, що виконання рішень судів покладається на органи Державної виконавчої служби. У випадку ж непогодження з діями державних виконавців при здійсненні ними виконавчих дій, вони можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому відповідним процесуальним законодавством.

Статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) встановлено, що звернення адресується органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, організаціям, незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Якщо ж питання, порушені у зверненні, не входять до повноважень цих органів та посадових осіб, останні, відповідно до частини 3 статті 7 цього Закону, надсилають їх для розгляду органу чи посадовій особі, до компетенції яких віднесено їх розгляд та вирішення, за належністю, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним і трудовим законодавством.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що вирішення питань, порушених у заявах ОСОБА_1, стосується діяльності органів прокуратури, а тому прийняті ними рішення, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) можуть бути оскаржені лише до вищестоящого прокурора або до суду, у порядку та строки, встановлені цим Кодексом.

Повноваження ж Президента України визначені статтею 106 Конституції України (254к/96-ВР) та не поширюються на вирішення питань, порушених ОСОБА_1, а тому його звернення були обгрунтовано перенаправлені Секретаріатом Президента України до Генеральної прокуратури України, за належністю.

У випадку ж непогодження з рішенням Генеральної прокуратури України, прийнятим за наслідками розгляду звернення, ОСОБА_1 має право оскаржити його до суду.

Вказані положення чинного законодавства були роз'яснені ОСОБА_1 Керівником Департаменту прийому громадян ОСОБА_4 під час особистого прийому 5 серпня 2005 року, про що у реєстраційно-контрольній картці, заведеній на звернення позивача, зроблено запис. Особисту зустріч з останнім не заперечив і сам позивач під час розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку що апеляційний суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та на підставі закону, що їх регулює; у судовому рішенні суду апеляційної інстанції повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував та не перевірив обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, є правильним.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.

Відтак, оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим і не підлягає скасуванню.

Наведені обставини, відповідно до частини 3 статті 220-1 КАС України (2747-15) , дають суду касаційної інстанції підстави відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Апеляційного суду Херсонської області від 9 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .