Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В.- головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гаманка О.I.,

Федорова М.О.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Романівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області про перерахунок пенсії та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

18 серпня 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що відповідач нараховує пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством.

Просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області перерахувати пенсію за віком на пільгових умовах з 02 травня 1993 року, встановивши її в розмірі 763,50 грн. та стягнути з відповідача 1 700 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Після зміни позовних вимог просив перерахувати пенсію з 01 січня 2004 року та стягнути з відповідача 1 700 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Постановою Романівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставив питання про скасування судових рішень. Просив постановити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з травня 1993 року ОСОБА_1 як трактористу-машиністу призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

До 01 січня 2004 року пенсію нараховували у максимальному розмірі відповідно до вимог частини 5 статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , згідно якої максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) заробітна плата для обчислення пенсії визначається, як сума коефіцієнтів співвідношення заробітної плати, яку одержував пенсіонер, до середньої заробітної плати по галузях економіки за період, за який береться заробіток.

З 01 січня 2004 року у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) Управління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області перерахувало пенсію позивача, застосувавши коефіцієнт середньомісячного заробітку 2,93523 та середню заробітну плату по галузях національної економіки за 2002 рік, що становить 306,45 грн. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 899,50 грн., що позивач не оспорює.

Статтею 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) визначено формулу розрахунку коефіцієнту страхового стажу, за якою коефіцієнт страхового стажу позивача склав 0,39.

Відповідач здійснив розрахунок пенсій у відповідності з вимогами закону і її розмір склав 350,81 грн.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком, за винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Таке рішення Кабінетом Міністрів України у 2004 році не приймалося.

На виконання вимог частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 року №341 (341-2005-п) затверджено порядок підвищення розміру пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати.

Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що у 2005 році для підвищення пенсій згідно з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) застосовується коефіцієнт 1,055. Підвищенню підлягають пенсії, обчислені згідно із зазначеним Законом за зверненнями, які надійшли до 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться підвищення пенсії.

На наступні роки величина зазначеного коефіцієнта встановлюється постановами Кабінету Міністрів України виходячи з показників бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Постанова набула чинності з 1 березня 2005 року.

Відповідно до вказаної Постанови та законів України про державний бюджет України на 2006 рік з 01 січня 2006 року й з 01 квітня 2006 року позивачу підвищено розмір пенсії.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що обчислюючи пенсію позивача суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства та не порушив його права та законні інтереси.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Романівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.