К-1721/06 Про визнання незаконним порушення прав та стягнення моральної шкоди - Текст документа

за позовом ОСОБА_1 до Малиновського районного суду міста Одеси та Державного казначейства України про визнання незаконним порушення прав, гарантованих статтями 9 та 99 ЦПК України (1618-15) , та стягнення моральної шкоди,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2005 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2005 року ОСОБА_1 подала до Апеляційного суду Одеської області, як суду першої інстанції, позовну заяву, в якій просила визнати, що Малиновський районний суд міста Одеси порушив її права, гарантовані статтями 9, 99 ЦПК України 1963 (1501-06) року, позбавивши, як позивача в цивільній справі № 2-144/03, права знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал та інших документів, наявних у справі під час підготовки та розгляду справи суддею цього суду Граніним В.Л., брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати ухвали суду, а також користуватися іншими правами, наданими їй законом.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 14 березня 2005 року Малиновський районний суд міста Одеси поновив відповідачу у справі за її позовом до ДБК "Знамя" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, процесуальний строк оскарження рішення суду від 20 березня 2003 року.

Вважає, що від неї була прихована обставина вирішення питання поновлення строку, оскільки судову повістку про виклик у судове засідання не отримала, а про постановлену з цього питання ухвалу суду дізналася 17 березня 2005 року.

Також просила стягнути з Державного казначейства України моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2005 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті позову.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням,ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) Вищому адміністративному суду України для вирішення.

У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм процесуального права, ставиться питання про його скасування і направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України (254к/96-ВР) та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пунктах 4 постанови від 3 грудня 1997 року № 13 (v0013700-97) "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян", до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності.

Процесуальні рішення, дії чи бездіяльність суду можуть бути оскаржені одночасно з оскарженням рішення суду чи окремо від нього в порядку, передбаченому статтями 290, 291, 320 ЦПК України 1963 (1501-06) року.

Статтею 89 ЦПК України 1963 (1501-06) року встановлено, що стороні або іншій особі, яка бере участь у справі, в разі пропуску встановленого законом строку з причин, визнаних поважними, суд може поновити пропущений строк. Питання про поновлення пропущеного строку суд вирішує з викликом сторін і повідомленням осіб. які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 91 ЦПК України 1963 (1501-06) року повістка про виклик до суду повинна бути завчасно вручена особі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше, ніж за п'ять днів до судового засідання.

Та обставина, що повістка про виклик до суду була направлена заявнику з порушенням встановлено строку, є підставою для скасування постановленої у справі ухвали.

ВідмовляючиОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви, суддя Апеляційного суду Одеської області виходив з того, що порушене нею питання не стосується руху справи поза межами судового засідання - вона оскаржує процесуальні дії суду при здійсненні правосуддя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає його правильним, оскільки дії судді, пов'язані з розглядом конкретної справи, належать до сфери процесуальної, а не управлінської діяльності. Законодавством передбачено інший механізм усунення недоліків та помилок, допущених при здійсненні правосуддя - включення заперечень на них до апеляційної та касаційної скарги.

Доводи, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, такого висновку не спростовують та не дають підстав вважати, що при вирішенні питання про прийняття її позовної заяви суддею Апеляційного суду Одеської області порушено норми процесуального права.

За правилом частини 1 статті 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що при ухваленні судового рішення, судом не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .