Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Лелюку О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Антрацитівського міського суду Луганської області від 27.11.2003 р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25.03.2004 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -

встановила:

У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 - 2003 роки, передбаченої Законом України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Рішенням Антрацитівського міського суду Луганської області від 27.11.2003 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25.03.2004 р. вказане судове рішення без змін.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про їх скасування з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, оскільки судові рішення суді судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом I групи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Частиною 5 статті 48 вищенаведеного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що при нарахуванні позивачу компенсації відповідач виходив з положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. № 836 (836-96-п) .

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. № 836 (836-96-п) .

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки судами невірно застосовано норми матеріального права та в судових рішеннях судів першої і апеляційної інстанції, та протоколах судових засідань не міститься відомостей про періоди, коли позивачу проводилася виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2001, 2002, 2003 роки, що унеможливлює розрахунок судом касаційної інстанції заборгованості, яка склалася між управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області та ОСОБА_1, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд.

Відповідно до частини 4 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Антрацитівського міського суду Луганської області від 27.11.2003 р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25.03.2004 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення направити на новий судовий розгляд до Антрацитівського міського суду Луганської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.