К-32021/06 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (ПДВ) - 20.02.2008 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року, -

У лютому 2006 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000442303/0/2856 від 06.05.04, № 0000442303/1/4730 від 13.07.04 та № 0000442303/2/6295 від 14.09.04, посилаючись на те, що податкові зобов’язання по податку на додану вартість та штрафним санкціям узгоджені в судовому порядку на загальну суму 493368,00 грн. і станом на 17.02.04 фактично погашені.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року, позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000442303/0/2856 від 06.05.04 на суму 104347 грн., № 0000442303/1/4730 від 13.07.04 на суму 104347 грн. та № 0000442303/2/6295 від 14.09.04 на суму 104347 грн.

У касаційній скарзі на постанову Господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року ДПІ у м. Хмельницькому ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не врахували, що податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість позивачем оскаржені до суду через півроку, після того, як донарахована сума податку на додану вартість набула статусу податкового боргу. Такий висновок слід зробити виходячи із змісту п.п. 5.2.4 п. 5.2, п.п.5.3.2 п.5.3 та п.5.4 статті 5 Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Хмельницькому проведено позапланову перевірку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького з питань правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ, про що складено акт перевірки від 27.06.02 № 46.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Хмельницькому 03 липня 2002 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432303/0/1442 про донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 1088815 грн. та штрафних санкцій в розмірі 452684 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у м. Хмельницькому, ДПА у Хмельницькій області.

За результатами розгляду скарг прийняті рішення про залишення скарг без задоволення, а податкового повідомлення-рішення - без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000432303/1/1442 від 31 липня 2002р., № 0000432303/2/1925 від 30 вересня 2002р.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з урахуванням строків давності, встановлених п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (1095 днів), звернувся з позовом до Господарського суду Хмельницької області про визнання їх недійсними.

30 травня 2003 року порушено провадження у справі за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини м. Хмельницького до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000432303/0/1442 від 03.07.02, № 0000432303/1/1442 від 31.07.02, № 0000432303/2/1925 від 30.09.02 в сумі 953355 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17 лютого 2004 року у справі № 9/107-Н позов задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000432303/0/1442 від 03.07.02, № 0000432303/1/1442 від 31.07.02, № 0000432303/2/1925 від 30.09.02 в частині донарахування ПДВ на суму 900370 грн. В решті позову відмовлено.

Станом на 10.10.02 по особовому рахунку платника податку на додану вартість рахувалась переплата в сумі 55908 грн.

19.11.03 позивачем подано уточнюючу декларацію по податку на додану вартість за травень 2002 року, в якій заявлено до відшкодування ПДВ в сумі 308668 грн. Уточненою податковою декларацією погашено суму податкового боргу, визначеного в податковому повідомленні-рішенні № 0000432303/2/1925 від 30.09.02.

ДПІ у м. Хмельницькому проведено перевірку своєчасності сплати податкового зобов’язання позивачем, про що складено акт від 30.04.04 № 102/23-07928461 (а.с 20). Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 208693 грн., термін сплати якого настав 10.10.02, після закінчення 10-ти денного терміну з дня прийняття ДПА у Хмельницькій області податкового повідомлення-рішення № 0000432303/2/1925 від 30.09.02 на суму 953355 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки, за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях № 0000432303/0/1442 від 03.07.02, № 0000432303/1/1442 від. 31.07.02, № 0000432303/2/1925 від 30.09.02, ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000442303/0/2856 від 06.05.04, № 0000442303/1/4730 від 13.07.04 та № 0000442303/2/6295 від 14.09.04 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 104347 грн.

Задовольняючи позов, суди обґрунтовано виходили з того, що відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі - Закон) податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону).

Податкові повідомлення-рішення № 0000432303/0/1442, № 0000432303/1/1442, № 0000432303/2/1925, прийняті ДПІ у м. Хмельницькому в 2002 році.

Термін сплати податкового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні № 0000432303/0/1442 від 03.07.02 настав 10.10.02 після закінчення процедури адміністративного оскарження.

У відповідності до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірах, встановлених даною статтею.

Разом з тим, згідно з п.п. 5.2.5. п. 5.2 ст.5 Закону, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

При цьому, у відповідності до абз.4 п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону податковим боргом є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Податкові повідомлення-рішення № 0000432303/0/1442 від 03.07.02, № 0000432303/1/1442 від 31.07.02, № 0000432303/2/1925 від 30.09.02 позивачем було оскаржено до суду. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.02.2004 року позов частково задоволено.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що днем виникнення у позивача податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням, прийнятим відповідачем у 2002 році, є день набрання рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.02.2004 року у справі № 9/107-Н законної сили.

Крім того, 19 листопада 2003 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницького подано уточнююча декларація по ПДВ за травень 2002 року, згідно з якою фактично погашено суму податкового боргу, визначеного в податковому повідомленні-рішенні № 0000432303/2/1925 від 30.09.02.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню, оскільки у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача штрафних санкцій за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відхилити, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року залишити без змін.