Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гаманка О.I.,

Гуріна М.I.,

Ліпського Д.В.,

Цуркана М.I.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 18 серпня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області про зобов'язання призначити довічне грошове утримання,

в с т а н о в и л а :

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Просив зобов'язати територіальне управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного утримання, роботу з 31 травня 1989 року по з 21 травня 1990 року стажистом на вакантній посаді помічника прокурора Любарського району Житомирської області та зобов'язати відповідача призначити довічне грошове утримання з грудня 2004 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 05 січня 1993 року ОСОБА_1 перебуває на посаді судді Хмельницького міськрайонного суду.

До обрання суддею призначався:

з 31 травня 1989 року стажистом на вакантну посаду помічника прокурора Любарського району Житомирської області;

з 21 травня 1990 року помічником прокурора Любарського району Житомирської області;

з 19 липня 1990 року помічником прокурора м. Хмельницького.

У листопаді 2004 року територіальне управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області відмовило у призначенні довічного грошового утримання за відсутності стажу, посилаючись на те, що час стажування на вакантній посаді помічника прокурора Любарського району Житомирської області не підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Ярмолинського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 18 серпня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 43 Закону України "Про статус суддів" (2862-12) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується також час роботи на посадах прокурорів за умови наявності у особи стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Порядок обчислення часу роботи на посадах прокурорів Законом України "Про статус суддів" (2862-12) не визначений.

Питання правового и соціального захисту працівників органів прокуратури визначені Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) , у статті 56 якого наведено роз'яснення поняття "прокурор", де зазначено, що до нього відносяться і помічники прокурора.

Частиною п'ятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) встановлено, що робота стажистами в органах прокуратури зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону.

Таким чином до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується час роботи на посадах прокурорів, який обчислюється в порядку встановленому Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) .

Відмовляючи у зарахуванні до роботи позивача на посадах прокурорів часу роботи стажистом в органах прокуратури суди помилково не врахували приведені вимоги закону і необгрунтовано прийшли до висновку про правомірність дій відповідача при обчисленні стажу.

Суд касаційної інстанції, як визначено у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановлювали наявний у позивача стаж роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, а суд касаційної інстанції не наділений такою компетенцією, то судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ярмолинського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 18 серпня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.