Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Брайка А.І.

Федорова М.О.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Бізнес"

на постанову Господарського суду Донецької області від 06.03.2006 р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р.

у справі № 7/296а

за позовом Приватного підприємства "Агро-Бізнес"

до Жовтневої міжрайонної податкової інспекції у м. Маріуполі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 06.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р., відмовлено у задоволенні позову.

Судові рішення мотивовані тим, що дії позивача в частині коригування податкових зобов’язань і податкового кредиту не ґрунтуються на приписах п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", яку визначив позивач як підставу для коригування.

ПП "Агро-Бізнес" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що він мав право та законні підстави провести коригування податкових зобов’язань на підставі того законодавства, яке було чинним у тому податковому періоді, за який здійснювалося коригування, а саме: п. 4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 58 Конституції України, згідно із якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірним податковим повідомленням-рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1787,00 грн., зумовлене порушенням позивачем п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: коригуванням податкового зобов’язання за травень 2004 року у зв’язку з визнанням боргу безнадійним у травні 2005 року без наявних на це правових підстав.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається підприємство у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, яким надали правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. № 2505-IV (набрав законної сили з 31.03.2005 р.) внесені зміни до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, якими виключена норма, яка надає право платнику податку проводити перерахунок податку на додану вартість у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним.

Таким чином, з 31.03.2005 р. у позивача не було правових підстав здійснювати перерахунок податку на додану вартість у зв’язку з вищевказаною обставиною.

Суд касаційної інстанції знаходить помилковими доводи ПП "Агро-Бізнес" про наявність у підприємства права здійснювати коригування податку на додану вартість на підставі того законодавства, яке було чинним у тому податковому періоді, у якому відбулася зміна бази оподаткування, які він обґрунтовує приписами ст. 58 Конституції України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. (v001p710-99) №1-рн/99, яке є обов’язковим до виконання на території України, положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та ніші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часті, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України зазначив висновок, що це положення не поширюється на юридичних осіб і у такому випадку надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, чого у даному випадку немає.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції,

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Бізнес" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 06.03.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.