Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.О., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Вовк В.І.,

від відповідача –Лєвікова О.В., Сачок О.А., Палей Н.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ВАТ "Кримський содовий завод" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 року та Красноперекопської ОДПІ на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 року по справі № 2-7/2088-2005 за позовом ВАТ "Кримський содовий завод" до Красноперекопської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2005 року позовні вимоги ВАТ "Кримський содовий завод" до Красноперекопської ОДПІ задоволено частково, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 18.06.2004 року в частині визначення податкового зобов’язання з пені на суму 268722,72 грн. та № 0000302301/0 від 17.06.2004 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 року, рішення суду першої інстанції змінено, та викладено в новій редакції – позов задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.06.2004 року №0000252301/0 в частині донарахування пені в сумі 268722,72 грн., від 17.06.2004 року №0000302301/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 236700,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 2414400,00 грн.; провадження у справі в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.06.2004 №0000252301/0 про нарахування пені в сумі 8384,16 грн. припинено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 22.08.2005 року та відповідач 30.06.2005 року звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 16.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив їх до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.11.2006 року касаційна скарга відповідача прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2007 року позивачу поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ВАТ "Кримський содовий завод" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, помилкове застосування до спірних правовідносин вимог ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік", положення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об’єднаннями" від 22.04.2003 р. № 557 зі змінами, внесеними Постановою кабінету Міністрів№ 1437 від 10.09.2003 року (1437-2003-п) , та неправильне застосовання норми ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік".

В касаційній скарзі Красноперекопська ОДПІ просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне з’ясування судами обставин, що мають істотне значення для розгляду справи та порушення норм матеріального права, а саме, судами при вирішенні спору помилково не були застосовані вимоги ст.ст. 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", яка повинна бути застосована в спірних правовідносинах та порушено положення постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003 року № 557 (557-2003-п) "Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) не державними корпоратизованими, казенними підприємствами і їх об’єднаннями", а також, п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.17.1.7, п.п.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В судовому засіданні представник відповідача змінив вимоги касаційної скарги та просив скасувати постанову в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.06.2004 року №0000252301/0 в частині донарахування пені в сумі 268722,72 грн. та від 17.06.2004 року №0000302301/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 236700,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 2414400,00 грн. та постановити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволені позову.

Касаційну скаргу Красноперекопської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, касаційну скаргу ВАТ "Кримський содовий завод" – задовольнити, постанову апеляційного суду – скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні справ суди керуються, поруч з іншим, зокрема, принципами верховенства права, законності, гласності і відкритості та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень – з покладанням обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи частково рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 18.06.2004р. в частині визначення податкового зобов’язання и застосування пені в сумі 268722,72 грн. та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000302301/0 от 17.06.2004р. про донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій, виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував ВАТ "Кримський содовий завод" пеню в сумі 268722,72 грн. податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2004 року № 0000252301/0, оскільки останній не порушував положення ст. 2 Закону України"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Крім того, суд другої інстанції зменшив суму визначеного позивачу зобов’язання з авансового платежу по податку на прибуток за ставкою 15% за 2002 рік у сумі 236700 грн., оскільки товариство, як вважав суд, зазначену суму грошей перерахувало до державного бюджету.

До того ж, колегія апеляційного суду зменшила суму застосованих по даному платежу фінансових санкцій на суму 2414400 грн. обґрунтовуючи свою позицію тим, що донарахований податковим повідомленням-рішенням платіж є відповідно до п.3 ч.1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" податком на прибуток, а не дивідендами, що виключає можливість застосування п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і як наслідок, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В той же час, на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач під час перевірки ВАТ "Кримський содовий завод" на предмет дотримання останнім податкового і валютного законодавства за період з 31.03.2004 року по 16.06.2004 року зробив висновок про порушення з боку позивача ст. 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік", ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

З огляду на таке переконання, Красноперекопською ОДПІ в автономній Республіці Крим були прийнятті податкові повідомлення-рішення від 18.06.2004р. № 0000252301/0 про застосування до позивача податкового зобов’язання з фінансових санкцій – пені в сумі 277106,88 грн. та від 17.06.2004р. № 0000302301/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 1443900 грн. та застосування штрафних санкції у сумі 3018000 грн.

Однак прийняті податкові повідомлення-рішення ОДПІ за порушення податкового і валютного законодавства, як встановив суд першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи, а саме.

Позивач протягом 2002 року і станом на січень 2003 року був відкритим акціонерним товариством, створеним шляхом перетворення державного підприємства Кримський содовий завод" (наказ Фонду державного майна України від 16.07.1998 року), 89,479% статутного фонду якого знаходилося у державні власності, тобто, відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" – корпоратизованим підприємством.

На підставі протоколу конкурсної комісії з продажу пакету акцій ВАТ "Кримський содовий завод" від 01.12.2003 року № 2, затвердженого Фондом державного майна України від 01.12.2003 року, та наказу Фонду державного майна України від 01.12.2003 року № 2155 між Фондом державного майна України та підприємством з обмеженою відповідальністю "Фінансова комісія "Кліринговий Дім" був укладений договір купівлі-продажу пакету акцій, за умовами якого перехід права власності до покупця на придбаний пакет акцій ВАТ відбувається з моменту нотаріального посвідчення цього договору, підтвердженням факту виконання договору є Акт № 13 прийому-передачі пакета акцій від 14.01.2004 року.

Таким чином, позивач при подачі декларації про прибуток за 2002 рік не мав обов’язку подавати розрахунок про 15% обсяг чистого прибутку що підлягає відрахуванню до загального фонду державного бюджету і сплачувати його, оскільки не входив у коло платників визначених Законом України №380-IV від 26.12.2002 (380-15) року.

Крім того, на момент подання позивачем декларації про прибуток за 2003 рік, державі вже не належала частка у статутному фонді ВАТ "Кримський содовий завод".

Враховуючи обставини, встановлені по справі судом першої інстанції, колегія судів приходить до висновку, що апеляційним судом помилково змінено правильне по суті рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 26.12.2002 року № 380-IV було встановлено, що державні не корпоратизовані, казенні підприємства та їх об’єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до спеціального фонду державного бюджету частину прибутку.

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Про результати фінансово-господарської діяльності позивач 19 лютого 2003 року подав декларацію за 2002 рік, порядок відрахування частки прибутку Кабінетом Міністрів України на цей час взагалі встановлений не був, це питання було вирішено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2003 року № 557 (557-2003-п) .

Однак, стаття 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", так і в подальшому прийнята на її виконання Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003 року № 557 (557-2003-п) чітко встановила перелік підприємств, на яких розповсюджується дія цього Закону та постанови, корпоратизовані підприємства, яким у 2002 році було ВАТ "Кримський содовий завод", до нього не входили.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) від 22.05.2003 року № 849-IV, який набрав чинності з 06.06.2003 року в ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"до переліку підприємств, які повинні сплачувати частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності, були включені корпоратизовані підприємства.

На підставі п.1 розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України №849- IV від 22.05.2003 року (849-15) , зазначені вище зміни набирають чинності з дня його опублікування, тобто з 06.06.2003 року

Враховуючи наведене, вони не можуть застосовуватися до позивача і бути підставою для донарахування йому платежів у вигляді частини прибутку за період, під час дії Закону № 380-IV (380-15) діяв у попередній редакції, і зокрема, за 2002 рік.

Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що господарські організації: державні і казенні підприємства та їх об’єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Враховуючи що на момент подачі декларації про прибуток за 2003 рік позивач – ВАТ "Кримський содовий завод" не мав у статутному фонді частки державної власності, втратив статус корпоратизованого підприємства, у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу податку у вигляді частини прибутку за 2003 рік.

До того ж не заслуговують на увагу доводи відповідача, що частина чистого прибутку підприємство, яке є її платником, відповідно до ст. 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" та ст.72 Закону України "Про державний бюджету країни на 2004 рік" слід вважати дивідендами, порядок оподаткування яких встановлений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) і які, в свою чергу, прирівнюються до податку з прибутку підприємств, встановлених п.3 частини 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування".

За таких обставин, не заслуговують на увагу доводи відповідача про порушення п.4 розділу 3 "Заключних положень" Закону України № 380-IV (380-15) від 24.12.2002 року щодо відображення в податковій декларації нарахування суми дивідендів.

Крім того, в акті перевірки відповідач за I, III квартали не встановив порушень з боку позивача щодо нарахування, як вважає ДПІ, дивідендів Фонду державного майна України, на час подання декларації за II квартал 2003 року – для корпоратизованих підприємств ні Законом "Про державний бюджет", ні постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2003 року № 555 (555-2003-п) не був встановлений норматив і порядок відрахувань.

Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів)

Згідно із пунктом 3 ч.1 ст.14 вказаного Закону України, до загальнодержавних належать податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Так чином, застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених Законом України № 2181-III "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), у всякому випадку є неможливим, оскільки ВАТ "Кримський содовий завод" не допускав порушень з питань оподаткування.

Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про визнання недійсним повідомлення-рішення від 18.06.2004 року № 0000252301/0 в частині нарахування пені 268722,72 грн., оскільки останнім було встановлено відсутність порушень позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та, як наслідок, безпідставне нарахування пені за порушення строку імпорту товарів.

Такий висновок обґрунтований належними доказами. Так, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2003 року, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.204 року, постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2004 року, ухвалою Верховного Суду України від 22.07.2004 року, було встановлено, що банк, який обслуговує позивача, безпідставно 07.08.2003 року зняв з його рахунку та перерахував нерезиденту 300000 доларів США, тому ця сума в еквіваленті в українській валюті була стягнута з банку на користь позивача.

Враховуючи зазначене, судами встановлено, що позивач не здійснював попередню оплату товарів на користь нерезидента.

За таких умов, у відповідача були відсутні підстави для нарахування пені за прострочення імпорту товарів, передбачену ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

До того ж, у всякому випадку, пеня у сфері ЗЕД не є податковим зобов’язанням і визначення її в порядку, передбаченому Законом України № 2181-III (2181-14) повідомленням-рішенням є неправильним.

З огляд на зазначене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст.ст. 226, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Красноперекопської ОДПІ залишити без задоволення, касаційну скаргу ВАТ "Кримський содовий завод" задовольнити, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 року – скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2005 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.