Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого-судді - Бутенка В.І.,

суддів: Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

при секретарі Марушевському А.А.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирської міської ради про визнання недійсним рішення сесії, -

У квітні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення сесії Житомирської міської ради № 256 від 10.09.2003р. в частині введення абонентської плати за послуги з теплопостачання для населення незалежно від фактично наданих послуг.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржене рішення прийнято відповідачем із порушенням принципу законності, передбаченого ст. 144 Конституції України та порушує його права, як споживача послуг з теплопостачання.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_2відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 55 Конституції кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відповідно до ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Як було встановлено судами, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, предметом якого було скасування рішення суб'єкта владних повноважень - Житомирської міської ради № 256 від 10.09.2003р. в частині введення абонентської плати за послуги з теплопостачання для населення незалежно від фактично наданих послуг.

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлені особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ.

Так, ст. 171 КАС України встановлено, що правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

Оголошення повинно бути опубліковано не пізніш як за сім днів до судового розгляду.

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем фактично оскаржується нормативно - правовий акт органу місцевого самоврядування, оскільки це рішення має обов'язковий характер і поширюється на невизначене коло осіб.

В порушення вимог ч.ч. 3,4,5 ст. 171 КАС України суд не зобов'язав відповідача опублікувати оголошення щодо оскарження рішення сесії міської ради та залишив без вирішення клопотання представника позивача щодо виконання зазначеної правової норми (а.с. 14).

Таким чином, місцевим судом було порушено право інших осіб, до яких має бути застосований оскаржений акт, у разі незгоди з ним вступити у справу на стороні позивача.

Не було виправлено це порушення процесуального закону і судом апеляційної інстанції.

Крім того, згідно з положеннями ст.ст. 163 та 206 КАС України, мотивувальна частина постанови місцевого суду і ухвали суду апеляційної інстанції повинна містити обґрунтування кінцевих висновків суду, встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні судового рішення, і положення закону, яким він керувався.

У порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції належним чином не обґрунтував свій висновок щодо відмови у задоволенні позову і не навів мотивів такого рішення.

В свою чергу суд апеляційної інстанції також цих обставин не врахував та не навів аргументів перегляду положень судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до ухвалення ними незаконних рішень.

Таким чином, оскаржені судові рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, під час якого суду слід врахувати наведене та у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2006 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.