К/С № К-16288/06

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Голубєвої Г.К.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

за участю представників

позивача: Максимчук І.Т., Довгань Т.А.

відповідача: Бородавки К.П.

Генеральної прокуратури: Гуц-Біденко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області та заступника прокурора Харківської області

на постанову Господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р.

у справі № А-27/364-05

за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "АВАНТЕ"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000032310/1 від 18.01.2005 р. Дергачівської МДПІ в Харківській області та рішення про результати розгляду скарги № 294/25-010 від 16.02.2005 р. Дергачівської МДПІ в Харківській області.

Дергачівська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, якою просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційних скаргах податкова інспекція та заступник прокурора посилаються на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Заступник прокурора наголошує на тому, що суд першої інстанції не міг дійти висновку про відсутність підстав для визнання неправомірним нарахування штрафних санкцій, оскільки зазначене питання знаходилось на розгляді у Господарському суді м.Києва. Податкова інспекція вважає безпідставними доводи суду апеляційної інстанції про правомірність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визначення штрафних санкцій у зв’язку з наявністю постанови суду у справі № 25/231, якою встановлено, що податкове повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 18.01.2005 р. № 0000032310/1 підлягає скасуванню, обґрунтовуючи свої доводи тим, що на час прийняття постанови судом першої інстанції (31.10.2005р.) постанова у справі № 25/231 не набула законної сили (набула законної сили 18.01.2006 р.). Судом не надана правова оцінка правомірності застосування штрафних санкцій до позивача. Податкове повідомлення-рішення № 0000032310/1 від 18.01.2005 р. не було предметом розгляду по суті у господарському суді та щодо нього не приймалося судове рішення.

АТ "Страхова компанія "АВАНТЕ" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу заступника прокурора, касаційну скаргу Дергачівської МДПІ та її представники в судовому засіданні просять касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення – без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, Генеральної прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.12.2004 р. податковою інспекцією проведено планову документальну перевірку АТ "Страхова компанія "АВАНТЕ" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2004 р., за наслідками якої складено акт від 16.12.2004 р. № 23-104/415.

Відповідно до акту податковою інспекцією встановлено, що станом на 30.12.2003 р. у позивача по розрахунках з ПАТ "Рига Ре" рахувалась кредиторська заборгованість у сумі 206776,8 доларів США.

За актом прийому-передачі векселя від 30.12.2003 р. АТ "Страхова компанія "АВАНТЕ" передала у рахунок перестраховочного платежу простий вексель № 80351652231338, строк погашення 29.12.2004 р.

31.12.2003 р. між позивачем та компанією "Рига Ре" було укладено угоду про зміну порядку розрахунків по виконаним зобов’язанням, згідно якої сторони домовились змінити порядок розрахунків по вже виконаним позивачем зобов’язанням за договором № 169 від 05.03.2002 р. Позивач зобов’язався прийняти назад вексель та перерахувати грошові кошти в сумі зобов’язання, на виконання якого був переданий вексель.

За актом прийому-передачі векселя від 31.12.2003 р. ПК "Рига Ре" повернула, а АТ "СК "АВАНТЕ" прийняла простий вексель № 80351652231338 на суму 206776,8 доларів США.

Перерахування коштів на користь нерезидента у І кварталі 2004 року відображено у п. 2.1. розділу 5 Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.2004 р.

Податкова інспекція дійшла висновку про порушення позивачем вимог п.13.6 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, яке полягало у тому, що позивач у І кварталі 2004 року здійснювані виплати у межах договору перестрахування ризиків на користь нерезидента ПАТ "Рига Ре" оподатковував за нульовою ставкою, у зв’язку з чим занизив податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 165300 грн.

На підставі акту перевірки № 23-104/415 від 16.12.2004 р. податкова інспекція прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0000032310/1 від 18.01.2005 р. про визначення позивачеві на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ за порушення вимог п. 13.6 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР податкового зобов’язання у розмірі 330600,00 грн., яке залишено без змін спірним рішенням Дергачівської МДПІ Харківської області від 16.02.2005 р. № 294/25-10.

Визнаючи недійсним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0000032310/1 від 18.01.2005 р. Дергачівської МДПІ в Харківській області та рішення про результати розгляду скарги № 249/25-010 від 16.02.2005р., прийнятого за наслідками оскарження податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що застосування штрафних санкцій відбулося за порушення, що полягає, на думку податкової інспекції, у здійсненні АТ "Страхова компанія "АВАНТЕ" у першому кварталі 2004 року виплат у межах договору перестрахування ризиків на користь нерезидента ПАТ "Рига Ре" від 05.03.2002 р. № 169 про співробітництво в області факультативного перестрахування. Однак, в акті перевірки щодо додержання вимог страхового законодавства від 21.08.2004 р., складеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, встановлено, що в період з 01.01.2004 р. по 30.06.2004 р. АТ "СК "Аванте" операції з перестрахування з нерезидентами не здійснювало. За період з 01.01.2003 р. по 31.12.2003 р. згідно з первинними документами за 2003 рік страховою компанією передано в рахунок перестрахування перестраховику-нерезиденту 27715.6 тис. грн., тобто всі виплати відбувались в четвертому кварталі 2003 року. За встановленими актом перевірки податкової інспекції обставинами, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що передавши 30.12.2003 року в рахунок перестраховочного платежу простий вексель, у позивача припинилися зобов’язання, які випливали із договору перестрахування ризиків від 05.03.2002р. № 169 та виникли зобов’язання за векселем. Наступні виплати на користь компанії "Рига Ре" після повернення векселя позивачу здійснювались позивачем не в межах договору перестрахування № 169, а по векселю, в порядку зміни розрахунків за виконаними зобов’язаннями, що виключає висновки про порушення позивачем п. 13.6 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 1 ст. 72 КАС України, також послався у своїй ухвалі на постанову Господарського суду м. Києва від 04.10.2005 р. у справі № 25/231, якою встановлено, що податкове повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 18.01.2005 р. № 0000032310/1 підлягає скасуванню, і, виходячи із цієї обставини, зазначив про правомірність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визначення штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що останні визнали встановленими обставини, які не підтверджені належними та достатніми доказами, дійшли висновків, які не містять правового обґрунтування.

Відповідно до п. 13.6. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (п. 13.6 ст. 13 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. № 349-IV (349-15) ) страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов’язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким чином:

а) при страхуванні або перестрахуванні ризику у страховиків та перестраховиків - нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України на підставі прилюдного оголошення рейтингів таких компаній, - за ставкою 0 відсотків;

б) в інших випадках - за ставкою 15 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.

Таким чином, дія вказаної норми Закону поширюється на страховиків, які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків на користь нерезидентів і визначає розмір оподаткування сум страхування або перестрахування в залежності від рейтингу фінансової надійності нерезидентів.

Податкова інспекція застосувала до позивача штрафні санкції на підставі п.п.17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ за порушення у І кварталі 2004 року вимог п. 13.6 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, які стосуються оподаткування суми перестрахування за ставкою 15 відсотків від суми таких виплат.

Позиція судів попередніх інстанцій про те, що з передачею 30.12.2003 р. нерезиденту у рахунок перестраховочного платежу простого векселя у позивача припинилися зобов’язання, які випливали із договору перестрахування ризиків від 05.03.2002 р. № 169, та виникли зобов’язання за векселем, не містить законодавчого обґрунтування, у зв’язку з чим не можна визнати таку позицію правовою.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо здійснення наступних виплат на користь компанії "Рига Ре" після повернення векселя позивачеві не в межах договору перестрахування №169, а по векселю, в порядку зміни розрахунків за виконаними зобов’язаннями, оскільки вони зроблені без документального підтвердження.

В матеріалах справи відсутня угода від 31.12.2003 р. між позивачем та компанією "Рига Ре" про зміну порядку розрахунків по виконаним зобов’язанням, згідно якої сторони домовились змінити порядок розрахунків по вже виконаним позивачем зобов’язанням за договором № 169 від 05.03.2002 р. та на яку посилаються суди попередніх інстанцій.

За відсутності належного аналізу вказаної угоди неможливо достовірно визначити природу зобов’язань позивача щодо здійснення грошових виплат у І кварталі 2004 року на користь нерезидента, чи укладена ця угода в межах договору перестрахування ризиків на користь нерезидента ПАТ "Рига Ре" від 05.03.2002 р. № 169 про співробітництво в області факультативного перестрахування, та відповідно, встановити, чи поширюється порядок оподаткування, визначений п.п."б" п.13.6. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, на грошові виплати страхової компанії нерезиденту у І кварталі 2004 року, яким чином вказані виплати проведені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку, та надати правову оцінку правомірності здійснення оподаткування позивачем цієї операції.

Посилання суду першої інстанції на акт перевірки щодо додержання вимог страхового законодавства від 21.08.2004 р., складений Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, проаналізувавши який суд першої інстанції зазначив, що всі виплати страховою компанією перестраховику-нерезиденту ПАТ "Рига Ре" за контрактом відбувались в четвертому кварталі 2003 року, не можна визнати обґрунтованими.

Судом першої інстанції не зазначено, яким чином висновки акту перевірки комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо 2003 року мають значення для вирішення даної справи щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі іншого акту перевірки Дергачівської МДПІ, а саме: від 16.12.2004 р. № 23-104/415, яким зафіксовано неправомірне оподаткування позивачем у І кварталі 2004 року за нульовою ставкою операцій з розрахунків грошовими коштами на користь нерезидента у межах договору перестрахування ризиків. До того ж, в матеріалах справи відсутній вищевказаний акт перевірки комісії з регулювання фінансових послуг України, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості перевірити правильність встановлення зазначеної обставини.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, перевірити, чи є на час здійснення нового розгляду справи чинною постанова Господарського суду м. Києва у справі № 25/231 про визнання недійсним рішення №6110/6/1025 від 30.06.2005 р. про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0000032310/1 від 18.01.2005 р., визнання недійсним якого є предметом позову у справі № А-27/364-05, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційні скарги Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції та заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.