Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.I.

суддів: Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Сороки М.О.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 07 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Новогродівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про доступ до об'єктів соціальної інфраструктури, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Новогродівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Новогродівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо обладнання доступу інваліду-колясочнику до приміщення міліції та паспортної служби і зобов'язати відповідача обладнати доступ до цих приміщень. Крім того, просив визнати неправомірними дії слідства щодо порушення кримінальної справи відносно нього та скасувати постанови слідства про порушення кримінальної справи, притягнення в якості підозрюваного і обранні міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, а також стягнути на його корись матеріальну шкоду в розмірі 320 грн. та моральну шкоду в розмірі 19500 грн.

Постановою Новогродівського міського суду Донецької області від 07 червня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2006 року постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 07 червня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) у тих випадках, коли з об'єктивних причин неможливо пристосувати для інвалідів діючі об'єкти, за рішенням органів місцевого самоврядування за участю відповідних підприємств (об'єднань), установ і організацій створюються інші сприятливі умови життєдіяльності інвалідів, зокрема, будівництво спеціальних об'єктів. Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, а також підприємств (об'єднань), установ і організацій, які не мають можливості пристосувати свої об'єкти для інвалідів.

Судами встановлено, що вироком Новогродівського міського суду Донецької області від 05.06.2006 року Терновіка В.О. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України (2341-14) . Досудове слідство у цій справі проводилось слідчим відділом Новогродівського міського відділу Міністерства внутрішніх справ України. При цьому питання доступу інвалідів до приміщення слідчого відділу врегульовано обладнанням переносного пандуса. Використання цього пандуса в разі звернення інваліда забезпечується черговим відділу.

Таким чином, суди дійшли обгрунтованого висновку, що підстави для визнання бездіяльності відповідача неправомірною відсутні.

Крім того, згідно з вимогами частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Тому суди дійшли правильного висновку, що постанови про порушення кримінальної справи, притягнення в якості підозрюваного, та обрання запобіжного заходу підлягають оскарженню за кримінально-процесуальним законодавством, а не в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, встановивши, що компетенція адміністративного суду не поширюється на такі вимоги позивача, суд першої інстанції не врахував вимоги пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) про необхідність закриття провадження у справі в цій частині і не зазначив про це в резолютивній частині постановленого рішення.

Не звернув увагу на такі обставини і суд апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, резолютивна частина постанови Новогродівського міського суду Донецької області від 07 червня 2006 року має бути викладена в іншій редакції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Постанову Новогродівського міського суду Донецької області від 07 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2006 року залишити без зміни.

Резолютивну частину постанови Новогродівського міського суду Донецької області від 07 червня 2006 року викласти в такій редакції: "Провадження у справі в частині оскарження постанов про порушення кримінальної справи, притягнення в якості підозрюваного та обрання міри запобіжного заходу закрити. В решті заявлених вимог ОСОБА_1. відмовити".

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .