К-5745/07 Про скасування податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 19.02.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Свердловську на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2007 року у справі № 12/368н-ад за позовом державного підприємства "Свердловантрацит" до ДПІ у м. Свердловську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У травні 2006 року ДП "Свердловантрацит" звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Свердловську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012344/0/0 від 20 січня 2004 року.

Постановою господарського суду Луганської області від 13 листопада 2006 року позові вимоги задоволені частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012344/0/0 від 20.01.2004р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2003 року на суму 21893грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8757грн.20коп. В задоволення решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ДП "Свердловантрацит" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковий орган не довів правомірність прийнятого рішення в частині зменшення податкового кредиту за липень 2003 року у сумі 21893грн. та відповідно, обґрунтованість застосування штрафних санкцій у сумі 8757грн.20коп.

Відмовляючи в задоволення позову про визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення в іншій частині, господарський суд Луганської області виходив з того, що дотримання порядку виписування податкової накладної за 2001 рік в частині зазначення усіх передбачених законом реквізитів, не є формальною вимогою, оскільки дає змогу перевірити правомірність формування податкового зобов’язання та податкового кредиту продавця та покупця.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що якщо податкову накладну складено особою, що не зареєстрована у встановленому порядку як платник податку на додану вартість, то у платника податку немає підстав для включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду. Також суд вказав, що недоліки в заповненні податкових накладних не роблять такі накладні недійсними, оскільки по ним також можна ідентифікувати контрагентів позивача, здійснити перевірку фактів проведення господарських операцій та сплати ПДВ.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Як вбачається за матеріалів справи та встановлено судом, з 28.10.2003р. по 20.01.2004р. відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за період січень-вересень 2001р. та липень 2003р., про що було складено відповідний Акт №19/11/23-4/00177997 від 20.01.2004р.

У вказаному акті були встановлені наступні порушення з боку позивача, а саме:

-п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про ПДВ" - підприємством завищено податковий кредит по уточненим деклараціям з ПДВ за липень 2003 року на суму 21893,47грн.;

-п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" - підприємством завищено податковий кредит по уточненим деклараціям з ПДВ за січень-вересень 2001 року на суму 2188790,73грн.

-зменшення чистої суми податкових зобов’язань по уточненим деклараціям з ПДВ за січень-вересень 2001р. та липень 2003 р. на суму 2210684грн.На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в м. Свердловську винесено податкове повідомлення-рішення від 20.01.2004р. №0000012344/0/0, яким ДВАТ "Шахта ім. Я.М.Свердлова" зменшено суму бюджетного відшкодування за січень-вересень 2001р. та липень 2003 року на загальну суму 2210684 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1103152 грн. 70 коп.

Згідно приписів п.п 6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення, при цьому для врученні податкових повідомлень-рішень встановлений аналогічний порядок.Пунктом 1.1 ст. 1 зазначеного Закону визначено поняття платника податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремленні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та (або) сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З огляду на викладене, момент позбавлення шахти статусу юридичної особи слід пов'язувати не з Наказом Мінпаливенерго №130 від 24.11.2003р., не з передавальним балансом та датою подання заяви від 12.12.2003р. про зняття з обліку платника податків, а з датою вчинення відповідного запису в Єдиний державний реєстр.А тому суд першої інстанції правомірно зазначив, що на момент закінчення документальної перевірки і підписання акту перевірки, ДВАТ "Шахта ім. Я.М. Свердлова" не була реорганізована у відособлений підрозділ "Шахта ім. Я.М. Свердлова" ДП "Свердловантрацит", та це підприємство було на момент підписання акту перевірки юридичною особою. оскільки згідно довідки державного реєстратора Свердловської міської Ради в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців лише 28.09.2005р. внесено запис № 1 391 112 0003 000367 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП ДВАТ "Шахта ім. Я.М.Свердлова" ДХК "Свердловантрацит" в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення.Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену належним чином.

Згідно з пп. 7.2.1 п.7 ст.7 Закону податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові накладні, включені підприємством до податкового кредиту уточнених декларацій з ПДВ за січень-вересень 2001р. не відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (z0233-97) , оскільки у 80 податкових накладних, виписаних контрагентами позивача відсутні такі реквізити як опис, кількість товару, ціна продажу, порядковий номер покупця, місце розташування, номер свідоцтва про реєстрацію, місце знаходження юридичної особи - покупця та порядкові номери податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Тобто, якщо накладна є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, то податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за будь - якою ставкою. Тому саме із цим документом Закон пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. Підставою для розрахунку є насамперед такі реквізити, як одиниця виміру товару, його кількість, ціна продажу одиниці продукції, обсяг продажу за відповідними ставками. Дата виписування податкової накладної повинна співпадати із датою виникнення податкових зобов'язань продавця. податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Надання продавцем покупцю третього "виправленого" примірника після проведення перевірки останнього податковим органом, Законом про ПДВ не передбачено.

Відповідно до Порядку ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 (z0233-97) , наприклад, до графи 5 книги обліку продажу товарів "Індивідуальний податковий номер покупця", переноситься відповідний реквізит податкової накладної, а не навпаки.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що копії книг обліку продажу товарів (робіт, послуг) його контрагентів, де включено деякі з податкових накладних, зазначених у акті перевірки, а також частина податкових накладних, виправлених продавцями на підставі даних таких книг, не можуть бути належними доказами недійсності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачеві правомірно було зменшено податковий кредит за січень-вересень 2001р. на суму 2188791 грн. та обґрунтовано на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.8 Інструкції "Про порядок застосування штрафних (фінансових) са нкцій органами державної податкової служби", затвердженої Наказом ДПА України №110 від 17.03.2001р. (z0268-01) , застосовано штрафні санкції в сумі 1094395 грн. 50 коп.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою податкового кредиту по податку на додану вартість встановлено, що підприємством в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит в уточненій декларації з ПДВ за липень 2003р. на суму 21893 грн. 47 коп. в зв'язку з чим було зменшено чисту суму податкових зобов'язань в уточненій декларації з ПДВ за липень 2003р. на суму 21893 грн. 47 коп.

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних - фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів що підлягають амортизації включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Платником в порушення вищезазначеного пункту неправомірно до складу податкового кредиту по уточненій декларації з ПДВ за липень 2003р. віднесені суми ПДВ по придбаним не у звітному періоді ТМЦ та послугам.

В акті не вказано за якими саме господарськими операціями завищено податковий кредит, які первинні документи досліджені та не враховані податковим органом під час проведення перевірки правильності формування податкового кредиту за липень 2003 року.

Також відповідачем не було доведено правомірності прийнятого рішення в частині зменшення податкового кредиту за липень 2003 року на суму 21893 грн. та, відповідно, обґрунтованість застосування штрафних санкцій в сумі 8757 грн. 20 коп., а тому суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що Луганський апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та повністю задовольняючи позовні вимоги, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, внаслідок чого помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, неправильно застосувавши при цьому норми матеріального права, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення.