копія

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

секретар судового засідання Семяніста С.Л.,

за участі ОСОБА_1 І.М.,

розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересахОСОБА_2 до Романівської сільської ради, Тернопільського районного відділу земельних ресурсів, ОСОБА_3,ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про визнання недійсним рішень ради та державного акту на землю за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 21 вересня 2006 року,

У січні 2005 року ОСОБА_1звернулась у суд з позовом про визнання недійсними рішення Романівської сільради від 12 січня 2002 року № 272, яким затверджено протокол № 4 постійної комісії з питань земельних відносин від 29 січня 2001 року про залишення заїзду до городу ОСОБА_6 та зобов'язано ОСОБА_1перенести огорожу на відмічену межу, а також рішення від 19 березня 2004 року № 146, рішення від 28 листопада 2003 року № 116 про затвердження протоколу № 4 постійної комісії із земельних питань від 16 березня 2003 року, яким встановлено нові межові знаки під'їзної дороги до земельних ділянокОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, та державного акту на землю на ім'я ОСОБА_3

Заявлені вимоги обґрунтовувала тим, що вказаними рішеннями без її згоди вилучено земельну ділянку площею 0,02 га., яка їй була надана згідно з рішенням В.Бірківської селищної ради від 12 липня 1991 року та Романівської сільської ради від 16 серпня 1994 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1частково задоволено.

Визнано недійсними:

- рішення Романівської сільської ради від 12 січня 2002 року № 272 "Про затвердження рішення постійної комісії з питань земельних відносин агропромислового комплексу та охорони довкілля";

- рішення Романівської сільської ради від 19 березня 2004 року № 146 "Про затвердження матеріалів судової земельно технічної експертизи, висновок № 855" та "Про затвердження земельної ділянки, наданої в користування ОСОБА_1та встановлення під'їзної дороги до городу ОСОБА_5";

- рішення сільської ради від 28 листопада 2003 року № 116 "Про розгляд заяв, яким затверджено протокол № 4 постійної комісії з питань земельних відносин від 06 січня 2003 року про встановлення нових межових знаків під'їздної дороги до земельних ділянокОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 21 вересня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року залишено без зміни.

Частково не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови їй у задоволенні позовних вимог та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, постановляючи у даній справі судове рішення, керувався нормами Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС) України (2747-15) .

При апеляційному розгляді справи апеляційний суд також керувався нормами КАС України (2747-15) .

Колегія суддів вважає, що дана справа не є спором, який підлягає вирішенню відповідно до положень КАС України (2747-15) . КАС України (2747-15) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Як видно з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу права власності на землю.

Участь у цій справі в якості відповідача суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин, останній лише здійснює свої повноваження у сфері регулювання земельних відносин відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Таким чином, дана справа є спором про право власності, а не у зв'язку з реалізацією відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій, а тому не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Отже, суди не виконали вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, адміністративне провадження у справі - закриттю, а справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 21 вересня 2006 року скасувати.

Адміністративне провадження у справі закрити.

Справу за позовом ОСОБА_1в інтересахОСОБА_1 до Романівської сільської ради, Тернопільського районного відділу земельних ресурсів,ОСОБА_3,ОСОБА_4, третя особи - ОСОБА_5 про визнання недійсним рішень направити до суду першої інстанції для нового розгляду в порядку Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.