Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М. І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Мироненка О. В.,

Cороки М. О.,

Чумаченко Т. А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Центру електрозв'язку № 3 "Укртелеком",

касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2004 року, -

У лютому 2004 року ОСОБА_1, у порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернулася до суду зі скаргою на дії начальника Центру електрозв'язку № 3 "Укртелеком", посилаючись на неправомірність відключення телефону за місцем її проживання.

Мотивуючи скаргу вказувала, що в її квартирі АДРЕСА_1 за завою ОСОБА_1, який також проживає у цій квартирі та є квартиронаймачем, було відключено телефон.

Вважала відключення безпідставним та просила визнати дії Центру електрозв'язку № 3 "Укртелеком" неправомірними та зобов'язати його поновити надання таких послуг.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2004 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заявник звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні скарги, суди виходили з того, що користувачем послуг телефонного електрозв'яку є ОСОБА_2, оскільки саме він уклав з Центром електрозв'язку № 3 "Укртелеком" договір користування такими послугами (договір № 24823 від 3 грудня 2003 року, а. с. 12-15). За умовами цього договору, користувач має право тимчасово відмовитися від надання йому вказаних послуг.

Заявник же такий договір не укладала, а тому її вимоги безпідставні.

Втім, такий висновок судів не ґрунтується на вимогах закону.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 9 своєї постанови від 3 грудня 1997 року № 13 (v0013700-97) "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян", суди мають виходити з того, що при розгляді справ за правилами глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року вирішуються питання не про захист суб'єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх встановлення і визнання, а про поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) , законами та іншими нормативно-правовими актами й порушених суб'єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій.

Згідно з вимогами частини 7 статті 248-6 ЦПК України, суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається в порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду, у зв'язку з чим провадження у справі закінчується.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник фактично ставить питання про визнання її користувачем послуг телефонного електрозв'язку. Отже, справа не підлягала розгляду у порядку глави 31-А ЦПК України (1618-15) , оскільки правовідносини сторін виникли з договірних відносин щодо надання послуг зв'язку, а, відтак, наявний спір про право, що повинен розглядатись у порядку позовного провадження.

Відповідно до частини 7 статті - 248-6 ЦПК України судам попередніх інстанцій слід було залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду, роз'яснивши їй право на пред'явлення позову на загальних підставах.

Втім, цього зроблено не було.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 221, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2004 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутись до суду за вирішенням порушеного питання у порядку позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.